ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 911/5/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Мамонтової О.М., Вовка І.В.,за участю представників сторін позивача - Грибець В.А.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанціїна постановуКиївського апеляційного господарського суду від07.06.2016та на рішенняГосподарського суду Київської областівід14.03.2016у справі№ 911/5/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанціїдоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"провизнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі - ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз") про визнання недійсним правочину - акту приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року, складеного на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 01.02.2013, укладеного між ПАТ "Київоблгаз" та ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2016 порушено провадження у справі № 911/5/16 за позовом ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС до ПАТ "Київоблгаз" про визнання правочину недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя С. І. Чонгова) від 14.03.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя А. І. Тищенко, судді Ю. Б. Михальська, Б.В. Отрюх) від 07.06.2016 рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 202, ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Київоблгаз" (газорозподільне підприємство) та ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (замовник) 01.02.2013 укладено договір №2013/Т-ПР-0000131334-260000 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами, далі - ГРМ) для потреб промислових споживачів.

Відповідно до п. 1.1 договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єкта замовника або його споживачів згідно з "Актами розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін".

Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами вказаного договору.

Планові обсяги транспортування газу ГРМ замовника визначаються в додатку "Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ" до вказаного договору по кожному об'єкту замовника або його споживачу.

Згідно з п. 2.6 договору послуги з транспортування газу ГРМ підтверджуються підписаними сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання".

Відповідно до п. 2.7 договору газорозподільне підприємство до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.

Як визначено у п. 2.8 договору, замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

До вирішення спірних питань обсяг та сума послуг з транспортування газу ГРМ встановлюється у відповідності до даних газорозподільного підприємства.

Представниками відповідача 19.11.2014 було виконано перевірку вузла обліку газу Трипільської ТЕС, в результаті якої, на з'єднанні кранів та труб, що знаходяться від точки балансового розмежування до місця встановленого комерційного вузла обліку газу Трипільської ТЕС, були виявлені незначні витоки газу, а саме утворення мильних бульбашок при їх "обмилюванні", про що відображено в акті №601336 від 25.11.2014.

ПАТ "Київоблгаз" направив на адресу Трипільської ТЕС акт приймання-передачі природного газу за листопад 2014, в якому розмір транспортування газу за вказаний місяць визначено в розмірі 33 281 073 куб.м., у той час як, за даними контрольно-вимірювальних приладів позивача, розмір транспортування природного газу у листопаді 2014 складав 32 633 864 куб.м.

Відповідно до п. 12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 р. № 618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 р. за № 67/11941, за будь-яких перевірок, у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу та інше), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною особою за його технічний стан, складає двосторонній акт про виявлені недоліки (форма акта довільна).

Акт, підписаний представниками сторін, може бути підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого-переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у пункті 5.13 цих Правил або умов договору, у випадках виявлення недоліків, які не передбачені цими Правилами.

У разі виникнення спірних питань під час підписання акта, представник сторони, яка перевіряється, підписує акт з викладенням окремої думки.

У разі відмови представника сторони договору, яка перевіряється, від підписування, акт підписується тільки представником сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, в односторонньому порядку. В акті робиться відмітка про відмову іншої сторони договору від підписування.

Акт приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року позивачем підписано з зауваженнями щодо отриманого обсягу природного газу, а саме, позивачем зазначено, що ним за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 отримано природний газ в розмірі 32 633 864 куб.м.

За твердженням позивача, вказаний акт приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України і підлягає визнанню недійсним, як вчинений з недодержанням вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС до ПАТ "Київоблгаз" про визнання недійсним правочину - акту приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року, складеного на виконання договору № 2013/Т-ПР-0000131334-260000 01.02.2013, укладеного між ПАТ "Київоблгаз" та ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з такого. Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Акт приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року є документом, який складений на виконання умов укладеного між сторонами договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів та фіксує кількість переданого та прийнятого природного газу. При цьому, кожна із сторін зазначила свої показники обсягу газу, що передавався у листопаді 2014 року.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з місцевим господарським судом, та залишаючи без змін його рішення, виходив також із того, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання недійсним акти приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року, складеного на виконання договору №2013/Т-ПР-0000131334-260000 від 01.02.2013, не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі його задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку.

У разі виникнення між сторонами спору, позивач не позбавлений права в установленому чинним законодавством порядку вимагати від відповідача виконання обов'язків у натурі - оплатити надані позивачем послуги. Під час розгляду такого спору, суд, враховуючи, обставини, що входять в предмет доказування у такій справі, зобов'язаний буде встановити чи має місце факт перерахунку обсягу отриманого газу, враховуючи спірний розрахунок, згідно зазначеного акту приймання -передачі. Тобто, у акті приймання-передачі природного газу за листопад 2014 року сторонами зафіксовано показники, які є спірними, а відтак вказаний акт не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки його дія не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише фіксує показники обсягу газу, що передавався за умовами договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів.

Отже, саме укладений між сторонами договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів є правочином, а відповідно акт приймання-передачі складено на виконання такого договору.

Акти приймання-передачі не породжують жодних прав та обов'язків, тобто відсутні істотні умови, оскільки в ньому не зафіксовано, які права і обов'язки виникають між сторонами. Відповідний акт засвідчує факт отримання послуги, який відбувся на підставі первісного договору. Таким чином, безпосередньо первісний договір є правовстановлюючим документом, а укладання актів приймання-передачі є виконанням встановлених договором зобов'язань. З огляду на це, акт приймання-передачі є не правовстановлюючим, а правопідтвержуючим документом.

З огляду на викладене посилання ПАТ "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської ТЕС на те, що спірний акт є правочином, в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки породжує права і обов'язки по виконанню основного договору, а саме для позивача - права вимагати сплати відповідних коштів за протранспортований газ, а для відповідача - обов'язок по сплаті за надані послуги, судом апеляційної інстанції відхилено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, є непідписане суддею.

Відповідно до ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні.

Згідно з положеннями ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на приписи статті 85 ГПК України щодо строку складання повного рішення та моменту набрання ним чинності і положення статті 93 ГПК України щодо строків подання апеляційної скарги важливе значення має не лише дата оголошення рішення, але й дата складання (підписання) повного рішення (оформленого відповідно до статті 84 ГПК). Отже, якщо в судовому засідання проголошувалися лише вступна та резолютивна частини рішення, то в повному рішенні неодмінно повинна зазначатися дата його складання (підписання).

Відповідна позначка має вміщуватися в тексті рішення до підпису судді (підписів суддів) і мати такий вигляд: "Повне рішення складено (дата)". При цьому згідно з частиною третьою статті 50 ГПК саме з дня, наступного після такої дати, обчислюється строк надсилання рішення, передбачений статтею 87 ГПК, а також частиною четвертою статті 105 та частиною четвертою статті 11111 названого Кодексу.

У разі якщо повний текст судового рішення було складено в день проголошення вступної та резолютивної частини цього рішення, в тексті повного рішення також зазначається відповідна дата, а оформлені окремим процесуальним документом вступна та резолютивна частини рішення приєднуються до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 14.03.2016, а повне рішення складено 21.03.2016. При цьому, вступна та резолютивна частини рішення суддею підписані, а повне рішення - ні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

З врахуванням викладеного, непідписання повного рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 суддею є безумовною підставою для його скасування, при цьому, оскільки судом апеляційної інстанції зазначене процесуальне порушення не було усунуто відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 104 ГПК України, то скасуванню підлягає також і постанова Київського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення господарського суду Київської області від 14.03.2016 у справі № 911/5/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Мамонтова О.М.

Вовк І.В.