ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/4393/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Львова Б.Ю., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року за скаргою державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 910/4393/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ефективних технологій" до державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 443 728,30 грн. за субпідрядним договором від 20.09.2012 року № 2012-432.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 07.10.2015 року, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 443 728,30 грн.

03.07.2015 року на виконання зазначеного рішення видано наказ.

У лютому 2016 року боржник звернувся до господарського суду міста Києва в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, в якій просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, визнати недійсною постанову від 13.01.2016 року ВП № 48504537 про стягнення виконавчого збору в сумі 45 260,29 грн.; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо стягнення витрат державного виконавця в розмірі 100 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні скарги державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року (судді: Чорна Л.В., Кропивна Л.В. Смірнова Л.Г.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними ухвалу і постанову скасувати, та скаргу на дії органу ВДВС задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від стягувача та державного виконавця до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 21.08.2015 року відкрито виконавче провадження №48504537 з виконання наказу від 03.07.2015 року в справі №910/4393/15-г.

За змістом зазначеної постанови боржнику надано строк для добровільного виконання до 28.08.2015 року.

Постанову відправлено 02.09.2015 року, що підтверджується поштовим реєстром та копією фіскального чеку, а отримано боржником 07.09.2015 року, про що свідчить відмітка про отримання.

08.09.2015 року, 23.09.2015 року боржник звертався до відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві із клопотаннями про зупинення виконавчого провадження.

21.09.2015 року державним виконавцем надіслано запит до МРЕР №6 стосовно наявності зареєстрованих транспортних засобів, що належать на праві власності боржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 року виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року зупинено до закінчення його перегляду в порядку касації.

Постановою від 30.09.2015 року зупинено виконавче провадження №48504537 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою від 09.11.2015 року виконавче провадження поновлено.

Платіжним дорученням від 08.12.2015 року №575 боржником на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2015 року №4850453 перераховано 452 602,87 грн. заборгованості на рахунок ВДВС.

13.01.2016 року державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 45 260,29 грн. у зв'язку з закінченням строку для добровільного виконання рішення суду (до 28.08.2015 року).

Розпорядженням державного виконавця від 13.01.2016 року № 48504537/10 на підставі ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" 411 457,15 грн. були зараховані в якості погашення боргу, а 41 145,72 грн. в якості виконавчого збору.

Платіжним дорученням від 14.01.2016 року № 95 грошові кошти у сумі 411 357,15 грн. перераховані ВДВС на користь стягувача.

Платіжним дорученням від 18.01.2016 року № 203, враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 452 602,87 грн. були сплачені боржником на користь ВДВС, останній перерахував в якості погашення виконавчого збору в сумі 411 145,72 грн. на користь УДК у Печерському районі.

Платіжним дорученням від 01.02.2016 року № 350/10 боржник сплатив на користь ВДВС 45 360,29 грн.

Розпорядженням державного виконавця від 08.02.2016 року №48504537/10 кошти в сумі 4 114,57 грн. зараховані в якості виконавчого збору, а в сумі 41 245,72 грн. скеровані на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості.

08.02.2016 року винесено постанову про стягнення з боржника 100 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій на підставі ст. 41 закону України "Про виконавче провадження".

Платіжним дорученням від 11.02.2016 року № 834 кошти у сумі 41245,72 грн. перераховані на користь стягувача відділом ДВС Печерського РУЮ.

Враховуючи фактичне виконання рішення суду постановою від 12.02.2016 року виконавче провадження №48504537 закінчено.

Предметом даного судового розгляду є питання правомірності дій відділу ДВС з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та дій щодо стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про відмову в задоволенні скарги боржника дії органу ДВС мотивовано правомірністю дій державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та дій щодо стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у зв'язку із закінченням строку для добровільного виконання рішення та не обов'язковістю вчинення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, для стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла станом на дату винесення оспорюваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, за ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Проте, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні скарги боржника на дії органу виконавчої служби не звернули увагу на положення статей 27, 28, 32, 35 Закону України "Про виконавче провадження" у їх системному взаємозв'язку, належним чином не з'ясували чи є сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду сам по собі тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, та чи були вчинені державним виконавцем дії з примусового виконання рішення до подання заяви боржника про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з добровільним виконанням рішення, а відтак дійшли передчасного висновку про законність оскаржуваних дій органу виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і відповідність постанови про стягнення виконавчого збору вимогам закону.

Зважаючи на те, що судові рішення у справі постановлені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що є порушенням вимог ст. ст. 43, 47 ГПК України, а передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, Вищий господарський суд України дійшов висновку про скасування оскаржених судових рішень з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року скасувати, і справу № 910/4393/15-г передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Львов

М.Черкащенко