ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2016 року Справа № 910/3947/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач),суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 30.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016у справі№ 910/3947/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Лендгранд"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення заборгованості в сумі 48989,58 грн, з яких: 41793,42 грн пеня, 3007,92 грн 3% річних, 2631,24 грн інфляційних втрат за договором на проведення проектно-вишукувальних робіт від 03.09.2008 № ПЗ/ЗС-082573/НЮза участю представників:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: Яковенко А.О., дов. від 21.04.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі №910/3947/16 (суддя - Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 3007,92 грн 3 % річних, 2361,24 грн інфляційних втрат та 33337,82 грн пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Яковлєв М.Л., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі №910/3947/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій в відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій припустились порушення ст. 43 ГПК України та, на його думку, невірно застосували ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПП "Лендгранд" (Виконавець) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Замовник) 03.09.2008 укладений договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082573/НЮ, за умовами якого (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДТГО "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Малиницької сільської ради площею 12,3 га, в межах Копистинської сільської ради площею 121,0 га та в межах Масівецької сільської ради площею 5,00 га Хмельницького району Хмельницької області і зареєструвати земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.
Пунктами 2.2, 2.5 договору встановлено, що датою завершення робіт є 01.06.2015 з правом дострокового виконання робіт. Роботи вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті по стадіям з моменту виконання наступних дій Виконавцем: 1 стадія: 1) передача Виконавцем Замовнику одного примірника технічного звіту з кадастрової (горизонтальної) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2 стадія: 1) передача Виконавцем Замовнику двох примірників погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (по кожній адміністративно-територіальній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2) передача Виконавцем Замовнику витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копією акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного відділу Держземагенства.
Згідно п. 3.1 договору, вартість робіт за договором становить 327365,00 грн без ПДВ згідно з протоколом про договірну ціну (додаток 1 та додаток 1.1 до договору, що є його невід'ємними частинами) та кошторисом на виконання відповідних робіт (додаток 2, додаток 2.1 та додаток 2.2 до договору, що є його невід'ємною частиною).
Відповідно до п. 3.4.1 договору, протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 1 стадії Замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору. Пунктом 3.4.2 договору визначено, що протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 2 стадії Замовник проводить повну оплату виконаних робіт.
Замовник протягом 10-ти банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт і оплатити виконані роботи або направити мотивовану відмову від приймання робіт (п. 5.2 договору).
Сторонами у п. 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки. Також встановлено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6.4 договору).
У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором, 25.05.2015 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 189361,31 грн, з яких: 152485,00 грн основного боргу, 14788,96 грн пені, 739,45 грн 3% річних та 21347,90 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі № 910/13300/15 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 152485,00 грн, пеню в сумі 11029,05 грн, 3% річних в сумі 551,45 грн та інфляційні втрати в сумі 21347,90 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене рішення суду виконано 16.01.2016.
Зважаючи на те, що погашення заборгованості відповідача за договором відбулось при примусовому виконанні судового рішення у справі № 910/13300/15 лише 16.01.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути 3007,92 грн 3% річних за період з 21.05.2015 по 15.01.2016, 2361,24 грн інфляційні за період червень-листопад 2015 року та 41793,42 грн пені за період з 21.05.2015 по 21.11.2015.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з положень ЦК України, ГК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3007,92 грн 3 % річних, 2361,24 грн інфляційних втрат та 33337,82 грн пені.
При цьому, суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнав його обґрунтованим та вірним, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Що стосується вимог про стягнення пені, то суд, зважаючи на зміст п. 6 4 договору та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши перерахунок заявлених вимог, з'ясувавши, що прострочення виконання зобов'язання за договором настало 07.04.2015 (відповідно до рішення суду у справі № 910/13300/15), то останнім днем терміну нарахування пені є 06.10.2015 і оскільки рішенням суду у справі № 910/13300/15 стягнуто пеню, нараховану за період з 07.04.2015 по 20.05.2015, тому пеня підлягає стягненню з 21.05.2015 по 06.10.2015.
Таким чином, вірним є задоволення позовних вимог про стягнення пені на суму 33337,82 грн за період з 21.05.2015 по 06.10.2015.
Водночас, відповідач під час розгляду справи звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на тяжке матеріальне становище. Суд першої інстанції, розглянувши зазначене клопотання відхилив його.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).
Відповідач у доводах свого клопотання послався на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, і сплата зайвих штрафних санкцій може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві, невиплати заробітної плати, тощо. За ствердженням скаржника, станом на грудень 2015 року загальна сума недоотриманих ним коштів з місцевих бюджетів за перевезення пільгових категорій пасажирів становила 183641826,31 грн, за пільгове перевезення студентів вищих навчальних закладів 73004224,37 грн. Підтверджуючи наведене відповідач посилається на довідку про недоотримані кошти за перевезення окремих категорій громадян по Південно-західній залізниці за січень - грудень 2015 року.
При цьому, як звернув увагу апеляційний господарський суд, відповідач висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог по суті не спростовує, а посилається на неправомірність неприйняття до уваги його доводів щодо наявності правових підстав для зменшення розміру неустойки.
Слід зазначити, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду та має бути застосовано лише у виняткових випадках, однак, винятковості випадку у спірних правовідносинах сторін судами попередніх інстанцій не встановлено.
При цьому, заявником в порядку ст. 33 ГПК України не надано належних доказів на підтвердження його скрутного фінансового становища, що досліджено та встановлено як місцевим, так і апеляційним господарськими судами.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 у справі №910/3947/16 - без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
В.І. КАРТЕРЕ