ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/3784/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Мачульського Г.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справігосподарського суду м. Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доприватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"простягнення 12 341,29 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2016 (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено повністю. Стягнено з приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієна Іншуранс груп" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 12341 (дванадцять тисяч триста сорок одну) грн. 29 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (судді: Баранець О.М. - головуючий, судді: Алданова С.О., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду Київської області від 21.04.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за ДТП перейшло право вимоги до відповідача на суму відшкодування.

Не погоджуючись з судовими рішеннями приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст.1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 22, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Скаржник вважає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Мачульський Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі на 17.08.2016.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 19.02.2014 в м. Богодухів сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів, зокрема, відбулось зіткнення автомобіля "Renault Premium", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, з автомобілем "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, будучи в нетверезому стані, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував погодних умов, не впорався з керуванням та допустив наїзд на автомобіль "Renault Premium", державний номерний знак НОМЕР_1, чим порушив пункт 12.1. Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль "Renault Premium", державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить товариству з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" на праві власності та застрахований ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 30.12.2013 за №28-2107-123-00645. Автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_5, який мав право користування вказаним транспортним засобом.

Відповідно умов вказаного вище договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру СТО від 21.02.2014 за № СФ-0000132, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" складено страховий акт від 18.03.2014, розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 24895,50 грн. на рахунок ремонтного СТО застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2014 за № 7531. Листом від 24.02.2014 за № р3-01-03-1-0/0175 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надав згоду, як вигодонабувач за договором, провести зарахування страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтями 29 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Господарськими судами встановлено, що шкоду заподіяно водієм автомобіля "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_6 під час експлуатації вказаного автомобіля. Його вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено постановою Богодухівського районного суду від 11.03.2014, копія якої наявна в матеріалах справи.

На час скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" за договором (полісом) №АЕ/1640968 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн., чинний станом на 19.02.2014).

Господарські суди дійшли висновку, що ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_2, на час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно видаткової накладної від 07.04.2014 за № РН-0000199 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.04.2014 за № ОУ-000065, роботи з відновлювального ремонту застрахованого автомобіля виконанні.

Господарські суди також дійшли висновку, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 за №3-50гс15.

Господарськими судами встановлено, що для відновлення попереднього стану пошкодженого автомобіля використані нові вузли та деталі, що унеможливлює врахування їх зношеності. Вищевикладене спростовує доводи відповідача щодо необхідності врахування зносу при розрахунку суми страхового відшкодування в даному випадку.

Господарські суди дійшли висновку про відсутність доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді.

Як встановлено господарськими судами, 27.06.2014 відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 11554,21 грн.

За ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно ч.ч. 4 та 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 21.06.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/3784/16 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді А.Г. Полянський

Г.М. Мачульський