ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/3317/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року господарського суду міста Києва від 23.03.2016 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" додержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 107 573,78 грн.,за участю представників сторін:

позивача:не з"явився,відповідача:Левченко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (далі - ТОВ "Фірма "Восток") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення 107 573,78 грн. інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року (суддя: Головатюк Л.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Фірма "Восток" 95 865,74 грн. інфляційних втрат, 10 086,58 грн. - 3% річних та 1589,29 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого судді, суддів Федорчука Р.В., Михальської Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду від 23.03.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "НАЕК "Енергоатом" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року в частині стягнення 95 865,74 грн. інфляційних втрат та 10 086,58 грн. - 3% річних скасувати і прийняти нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.1998 року між ТОВ "Фірма "Восток" та ДП "НАЕК "Енергоатом" було укладено договір комісії № КЄ-ВЗАЄ-2.

ДП "НАЕК "Енергоатом" неналежним чином було виконано свої зобов"язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 118 960,88 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 року справі №15/191 стягнуто з відповідача на корить позивача заборгованість за договором КЄ-ВЗАЄ-2 у розмірі 118 960,88 грн. Здійснено розподіл судових витрат, а саме стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Фірма "Восток" 1189,61 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідачем не було сплачено 118 960,88 грн. основного боргу за договором та судових витрат у розмірі 1189,61 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що стало підставою для подання даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 10 240,94 грн. - 3% річних, нарахованих за період 02.04.2013 року по 01.02.2016 року та 97 332,84 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2013 року по 01.01.2016 року, позивачем на суму 120 268,49 грн. (118 960,88 грн. основного боргу за договором, 1189,61 грн. держмита, 118,00 грн. ІТЗ).

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" 12.03.2014 року надіслав ТОВ "Фірма "Восток" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (сум по сплаті державного мита), за якою припинено зустрічні однорідні вимоги на суму 594,81 грн. (а.с.60).

08.06.2015 року ДП "НАЕК "Енергоатом" надіслало на адресу ТОВ "Фірма "Восток" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з боку відповідача - це вимоги по сплаті 505,20 грн. - основного боргу, 594,80 грн. державного мита, 118,00 грн. - ІТЗ. За вказаною заявою припинено зобов"язання на суму 1218,00 грн.

У зв'язку з чим постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року у справі №15/191 було визнано наказ №15/191 від 25.03.2004 року таким, що не підлягає виконанню частково на суму 594,81 грн. та ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року визнано наказ господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 року №15/191 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 1218,00 грн.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів відзначає, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому порядку, не припиняє зобов"язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум.

Реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов"язань щодо оплати заборгованості і ухвалення у зв"язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача, крім іншого, основного боргу, неустойки, 3% річних, а також судового збору не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційних втрат, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.

Отже, за вказаних обставин, враховуючи приписи ст. 599-601 ЦК України та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого було припинено зобов"язання, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем залишилось невиконаним зобов"язання відповідача за договором у розмірі 118455,68 грн. (118 960,88 грн. - 505,20 грн. (припинено зобов"язання по основному боргу згідно з заявою про зарахування від 08.06.2015 року)).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при здійснені розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України не врахували, що протягом періоду на який позивачем було здійснено нарахування, сума заборгованості відповідача по зобов"язанню за договором змінювалась (до 08.06.2015 року сума зобов"язання за договором становила 118 960,88 грн., після зарахування 08.06.2015 року - 118455,68 грн.).

Не врахування зазначеного, вплинуло, як на базу нарахування, так і на розмір інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, 3% річних, зміну суми зобов"язання за договором протягом вказаного періоду, а також те, що інфляційні, розраховуються за повний місяць, при здійсненні розрахунку враховуються, як інфляція, так і деінфляція, то колегія суддів здійснивши арифметичний розрахунок приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 94195,44 грн. інфляційних втрат та 10119,67 грн. - 3% річних.

У зв"язку із викладеним судові рішення у даній справі підлягають зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі №910/3317/16 змінити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" 94195,44 грн. інфляційних втрат, 10119,67 грн. - 3% річних та 1564,73 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 112,45 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: І.В.Вовк

Л.В.Стратієнко