ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/32898/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"на рішення постанову Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016у справі№ 910/32898/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"до1. Міністерства енергетики і вугільної промисловості України 2. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" 2. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" 3. Публічне акціонерне товариство "Херсонська ТЕЦ" 4. Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління Донбас" 5. Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія України" 6. Публічне акціонерне товариство "Дністровська ГАЕС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України пророзірвання договоруза участю представників сторін:

позивача: Дяченко В.С., дов. від 10.03.2016 № 09-01/12

відповідача-1: Притула Г.Ю., дов. від 20.04.2016 № 54/2016

відповідача-2: Радченко А.М., дов. від 09.02.2016 № 19/3-02/19

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

третьої особи-3: не з'явилися

третьої особи-4: не з'явилися

третьої особи-5: не з'явилися

третьої особи-6: не з'явилися

третьої особи-7: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про розірвання з 27.07.2015 Договору № 050519 від 10.10.2012 про відкриття рахунку в цінних паперах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/32898/15 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/32898/15, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції в порушення норм ст. 43 ГПК України не надано належної оцінки клопотанню від 18.05.2016 № 09/801 про застосування права, передбаченого п. 1 ст. 83 ГПК України; зазначає про порушення судами норм ст.ст. 4, 4-2, 4-7, 33, 34, 35, 36, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 3, 6, 11, 12, 14, 16, 194, 213, 214, 628, 636, 637, 652 ЦК України, ст.ст. 188, 206 ГК України, ст.ст. 8, 13, 41, 55, 124, 129 Конституції України, положення Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.10.2010 № 1589, Закону України "Про депозитарну систему Україні" та рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2013 № 1412, вважаючи, що зобов'язання по договору про відкриття рахунку в цінних паперах виникло між власником цінних паперів - депонентом (Міністерством енергетики та вугільної промисловості України) та зберігачем (Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"), а включення до такого договору третьої сторони, в даному випадку - позивача, суперечить вимогам Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", що не було враховано судами та призвело до помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касацйну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2012 між Міністерством енергетики і вугільної промисловості України (далі - депонент), Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - зберігач) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - товариство) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 (далі - договір), відповідно до умов якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на нижчевикладених умовах відповідно до законодавства та внутрішніх документів зберігача, та на підставі розпоряджень суб'єкта управління об'єктами державної власності, який відповідно до законодавства виконує функції з управління відповідними цінними паперами та який у зберігача набуває статусу керуючого рахунком у цінних паперах депонента в межах його повноважень (п. 1.1 договору).

Згідно із п.1.2 договору оплата послуг зберігача здійснюється товариством відповідно до цього договору та затверджених зберігачем тарифів, які не повинні перевищувати максимального розміру тарифів, встановленого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і є його невід'ємною частиною. Розрахунок вартості послуг зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється товариством щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком.

Як передбачено п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не відмовилась (у письмові формі) від його реалізації.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку в цінних паперах депонента цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах депонента в разі надання зберігачу керуючим рахунком письмового повідомлення про розірвання цього договору та розпорядження щодо закриття рахунку в цінних паперах депонента.

10.09.2015 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 050519 від 10.10.2012.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що на час укладення договору власником акцій позивача була держава в особі Міністерства енергетики і вугільної промисловості України, якому зберігачем відкрито рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на належні Міністерству цінні папери, що оформлено договором № 050519 від 10.10.2012.

На виконання умов договору зберігачем за період з жовтня 2012 року по серпень 2015 року було надано відповідні послуги, на підтвердження чого депоненту та позивачу були направлені акти-рахунки та виписки про стан рахунку в цінних паперах, з яких вбачається, що послуги по договору надавались депоненту за цінними паперами, які обліковуються на рахунку за емітентами - третіми особами по даній справі.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2015 за актом приймання-передачі № 251 Міністерство енергетики і вугільної промисловості України передало Фонду державного майна України 100% пакету акцій товариства (позивача).

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про розірвання Договору № 050519 від 10.10.2012 про відкриття рахунку в цінних паперах з 27.07.2015, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач стверджує, що фактично зобов'язання по договору про відкриття рахунку цінних паперах виникло лише між власником цінних паперів (депонентом) та зберігачем, а включення до такого договору третьої сторони, в даному випадку - позивача, суперечить вимогам Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом п. 8.1 договору передбачено, що договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку в цінних паперах депонента цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах депонента в разі надання зберігачу керуючим рахунком письмового повідомлення про розірвання цього договору та розпорядження щодо закриття рахунку в цінних паперах депонента.

Отже, за умовами договором підставами для його розірвання є надання зберігачу керуючим рахунком письмового повідомлення про розірвання цього договору, розпорядження щодо закриття рахунку в цінних паперах депонента за умови відсутності на рахунку в цінних паперах депонента цінних паперів.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, станом на 31.12.2015 на рахунку у цінних паперах депонента обліковуються акції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас", Національної акціонерної компанії НАК "Енергетична компанія України", Публічного акціонерного товариства "Дніпровська ГАЕС", що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.12.2015, 24.12.2015, 31.12.2015, про операції з цінними паперами за період з 01.12.2015 по 31.12.2015,.

З огляду на те, що на рахунку в цінних паперах депонента обліковуються акції вказаних вище товариств, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених договором підстав для розірвання договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України можливість розірвання договору пов'язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.12.2012 у справі №18/12/455-10.

Дослідивши обставини справи, зібрані у справі докази та оцінивши пояснення учасників спору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності усіх умов для розірвання договору, визначених частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив доводи скаржника щодо істотних зміни обставин у зв'язку передачею Міністерством енергетики та вугільної промисловості України до Фонду державного майна України 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", оскільки на рахунку депонента в цінних паперах продовжують обліковуватися акції ПАТ "Центренерго", ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", НАК "Енергетична компанія України", ПАТ "Дніпровська ГАЕС", а припинення розміщення акцій позивача на рахунку депонента за наявності акцій інших товариств унеможливлює розірвання договору. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що депонентом по договору виступає Держава в особі органу управління - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке поряд із Фондом державного майна України здійснюють правомочності по управлінню державним майном і зміна органу управління, яка відбулась відносно акцій лише позивача, при тому, що власником цінних паперів і відповідно депонентом залишається Держава, не є підставою для розірвання договору.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що умовами договору не визначено, стосовно цінних паперів яких емітентів повинні були надаватися послуги зберігачем, як і не визначено, які цінні папери могли бути розміщені депонентом на вказаному рахунку . Натомість, як вбачається із пояснень і вимог позивача, він вважає, що обов'язок оплати послуг щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання цінних паперів та обслуговування операцій за рахунком у нього виникає за цим договором лише стосовно акцій позивача. За таких обставин можливі порушення депонентом обов'язків щодо розміщення цінних паперів інших товариств, а також помилка під час укладення договору можуть бути підставою окремого позову.

Доводи позивача про ненадання апеляційним судом належної оцінки клопотанню позивача від 18.05.2016 № 09/801 про застосування права, передбачено п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору, є правом, а не обов'язком суду, як помилково вважає позивач, і він не позбавлений права (можливості) звернутись з позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для розірвання договору, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 910/32898/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере