ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/28018/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Ємельянова А.С., Львова Б.Ю., за участі представників сторін С. Слюсар (дов. від 29.12.2015), А. Кузьменка (дов. від 18.11.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2016 року у справі № 910/28018/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНГК" про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНГК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 січня 2015 року № 8327/20/1-14 з підстав вчинення сторонами для приховання відносин оренди, а також порушує публічний порядок.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 січня 2016 року (суддя О. Нечай), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 203 215 228 235 655 656 759 762 Цивільного кодексу України, статті 7 статті Закону України "Про трубопроводний транспорт" та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНГК" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 22 січня 2014 року сторони уклали договір купівлі-продажу № УГВ 8327/20/1-14 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) передає у власність покупця нематеріальний актив: "Право користування свердловиною № 5 Островерхівського родовища до 4 жовтня 2027 року"; загальна сума договору складає 636 000 грн; передача товару здійснюється на підставі акта прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін; датою передачі товару вважається дата акта прийому-передачі товару; право власності покупця на товар, визначений в пункті 1.2 договору, припиняється 5 жовтня 2027року; договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 30 червня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (пункти 1.2, 2.1, 3.3, 6.2, 8.1 договору ).

Передачу предмета договору сторони оформили актом від 19 лютого 2014 року.

Позивач оспорює договір з тих підстав, що його умови насправді приховують договір оренди основного фонду (засобу) позивача, а також договір порушує публічний порядок, оскільки його умови суперечать вимогам частині 6 статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 6 статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(стаття 207 Господарського кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина 2 статті 656 Цивільного кодексу України).

За змістом підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами. Відповідно до підпункту 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України строк дії права користування нематеріальних активів для групи 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) - встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа.

З аналізу вказаних норм убачається, що основні засоби та нематеріальні активи за своєю правовою природою є різними категоріями товару.

За змістом частини 1 статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від юридичної особи.

За цих обставин господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що сторони фактично уклали договір купівлі-продажу майнових прав, що належать до нематеріальних активів позивача; договір не містить умов чи ознак, які б свідчили про укладення сторонами договору оренди основних засобів; умови договору спрямовані на досягнення цивільно-правових результатів і не спрямовані на використання всупереч закону державної власності; застосування до спірних правовідносин частини 6 статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", якою встановлюється, особливий порядок відчуження основних фондів, а нематеріального активу, є неправомірним.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що договір не посягає на економічні основи держави та не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції та обраного позивачем способу захисту права, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 20 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2016 року у справі № 910/28018/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя А.С. Ємельянов Суддя Б.Ю. Львов