ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/23552/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Гончарука П.А., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргудержавного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидодержавного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"простягнення коштів,в засіданні взяли участь представники:

- прокурор:Волошенюк О.Г.,- позивача:не з"явився,- відповідача:Кайданович Е.Й.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 9 487 562,40 боргу, 730 292,74 грн. пені, 1 276 791,18 грн. штрафу та 451 465,98 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 9487562,40 грн. попередньої оплати, 730292,74 грн. пені, 1276791,18 грн. штрафу та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючого судді, суддів Тарасенко К.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого суду змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов заступника Генерального прокурора України задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 9 487 562,40 грн. попередньої оплати, 365 146,37 грн. пені, 638 395,59 грн. штрафу. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" у доход Державного бюджету України 70318,17 грн. судового збору. У позові в іншій частині відмовити."

Не погоджуючись з прийнятою постановою, державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року скасувати в частинні стягнення суми попередньої оплати в сумі 9 487 562,40 грн. та змінити постанову в частині застосування штрафних санкцій та зменшити розмір штрафних санкцій на 50% від застосованих Київським апеляційним господарським судом.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.03.2015 року між Міністерством оборони України та державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/3, додаткова угода від 29.05.2015 року до цього договору (має гриф "таємно"), згідно з умовами яких відповідач зобов'язався у 2015 році надати послуги позивачу з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору містить гриф "таємно"), який є невід'ємною частиною цього договору, а останній - прийняти та оплатити ці послуги на умовах договору.

Згідно з умов п. 3.1 договору ціна цього договору становить 28 503 000 грн.

За змістом умов п. 4.4 договору сторони погодили можливість здійснення позивачем на користь відповідача попередньої оплати у розмірі до 90% вартості послуг. Також погодили, що відповідач у строк не пізніше терміну надання послуг, після отримання попередньої плати, повинен надати позивачу документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок позивача.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, відповідач сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Пунктом 7.2 договору сторони відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України та ч. 6. ст. 231 ГК України встановили інший розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме, 0 (нуль) відсотків.

Календарним планом надання послуг (додаток № 1 до додаткової угоди) визначені три етапи робіт з термінами їх виконання та вартістю робіт: строк виконання першого до 30.05.2015 року, другого - до 30.06.2015 року, третього - до 30.07.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору 26.03.2015 року позивачем платіжними дорученнями №294/7 та №294/10 на користь відповідача було перераховано попередню оплату за надання послуг за договором на суму 17 101 800 грн.

Факт виконання відповідачем всіх робіт за першим етапом вартістю 2316308,10 грн., часткового виконання робіт за другим етапом вартістю 5297929,50 грн. підтверджується Актами приймання наданих послуг № 1 від 18.06.2015 року, №2 від 18.07.2015 року, №3 від 30.07.2015 року, №4 від 07.08.2015 року.

Доказів надання відповідачем послуг за другим етапом у повному обсязі, а також надання послуг за третім етапом, як і доказів про повернення позивачу попередньої оплати відповідачем не надано.

За вказаних обставин, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України та положення п.4.4 договору, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення 9487562,40 грн. попередньої оплати.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши ступень виконання сторонами зобов"язання за договором, дослідивши причини несвоєчасного виконання та наслідки порушення, встановивши невідповідність розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, а також, що розмір стягуваної неустойки є непропорційно великим по відношенню до суми прибутку, дійшов обгрунтованого та правомірного висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме з 730 292,74 грн. пені до 365 146,37 грн. пені та з 1 276 791,18 грн. штрафу до 638 395,59 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника, то вони є необгрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року у справі №910/23552/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді П.А.Гончарук

С.В.Куровський