ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/17448/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Гоголь Т.Г.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київдо1. Компанії "МК. Мерітайм СА" (М.К. Маritime SA), м. Женева, Швейцарія; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЛ-Страхування", м. Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Універсальний Термінал", м. Іллічівськ, Одеська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерск Україна ЛТД", м. Київпровідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 319 061, 85 грн.

за участю представників

позивача: Некряч А.В.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Руденко О.П.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі за текстом - ПрАТ "СК "Уніка") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Sovfracht UUT SA (компанія Совфрахт УУТ СА) та товариства з обмеженою відповідальністю "ОТЛ-Страхування" (далі за текстом - ТОВ "ОТЛ-Страхування") про стягнення з Sovfracht UUT SA (компанія Совфрахт УУТ СА) збитків у розмірі 79 930 грн. та з ТОВ "ОТЛ-Страхування" збитків у розмірі 239 131, 85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року змінено найменування відповідача-1 з Sovfracht UUT SA (компанія Совфрахт УУТ СА) на компанію "МК. Мерітайм СА" (М.К. Маritime SA).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Український Універсальний Термінал" (далі за текстом - ТОВ "Український Універсальний Термінал") та товариство з обмеженою відповідальністю "Мерск Україна ЛТД" (далі за тестом - ТОВ "Мерск Україна ЛТД").

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що матеріалами справи не доведено наявності всіх умов для покладення на відповідачів обов'язку відшкодувати збитки, як і не надано встановлених законом документів, що підтверджують втрату вантажу.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПрАТ "СК "Уніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

ТОВ "ОТЛ-Страхування" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року - скасувати і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, а представник відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-1 та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2012 року компанією Sovfracht UUT SA, найменування якої змінено на М.К. Маritime SA, (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Галфрост" (далі за текстом - ТОВ "Галфрост") (клієнт) укладено Договір про транспортне експедирування № LOG 254 (далі за текстом - Договір від 06.06.2012 року), за умовами якого експедитор зобов'язався надавати клієнту по його дорученню і за його рахунок послуги в сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а клієнт зобов'язався оплатити послуги експедитора. При наданні зазначених послуг експедитор діє від свого імені.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 06.06.2012 року експедитор надає клієнту послуги по: організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, організації стафірування контейнерів вантажами клієнта, організації перевезення вантажів морським транспортом в контейнерах, митному оформленню вантажів.

В п. 8.1 Договору від 06.06.2012 року визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків сторін - до їх повного завершення.

10.07.2012 року ТОВ "СК "ОТЛ-Страхування" (страховик) та ТОВ "Український Універсальний Термінал" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування відповідальності LIB/10/07/12 (далі за текстом - Договір від 10.07.2012 року) за умовами якого, страховик відповідно до Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, зареєстрованими 04.06.2011 року за номером 1590382, на підставі заяви страхувальника здійснює страхування відповідальності та зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку і в порядку, встановленому цим Договором, а страхувальник зобов'язався сплатити страхові платежі в строки, встановлені цим Договором та виконувати інші умови Договору.

16.08.2012 року ПрАТ "СК "Уніка" (страховик) та ТОВ "Галфрост" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування вантажів № 014037/2701/0000084 (далі за текстом - Договір від 16.08.2012 року), за умовами якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, якщо він призначений страхувальником та вказаний в цьому Договорі, а страхувальник зобов'язався сплачувати страхові платежі в розмірі та в порядку, що передбачені цим Договором та виконувати інші умови цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору предметом останнього є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, який зазначений в сертифікаті та перевозиться відповідно до умов, які зазначені в сертифікаті.

Сертифікатами від 21.08.2012 року № № 1 - 4 до Договору від 16.08.2012 року передбачено, зокрема, наступні умови з: страховик - ПрАТ "СК "Уніка"; страхувальник (вигодонабувач) - ТОВ "Галфрост"; відомості про вантаж - чорниця морожена - 20°С; маса/обсяг вантажу - 25,00 т; вартість вантажу - 875 542,50 грн., що станом на 16.08.2012 року становить 89 250 євро; відомості про перевезення вантажу - автомобільний та морський транспорт; маршрут перевезення - Жовква - порт Іллічівськ - Порт Нінгбо; місце проміжного/тимчасового зберігання - Іллічівський морський торговий порт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Галфрост" надано відповідачу-1 замовлення № 2 до Договору від 06.06.2012 року, відповідно до якого замовлено перевезення по маршруту Жовква (Україна) - порт Іллічівськ - порт Ningbo (Китай), дата подачі контейнера 20.08.2012 року, вантаж - 1 конт. - заморожена ягода до темп. - 20°С в паперових мішках (1000 шт.) насипом, вага, об'єм - 25 350 кг брутто, дата завантаження на судно - 26.08.2012 року, додаткові умови - температурний режим - 20°С протягом всього періоду перевезення (як наземного, так і морського).

Згідно пакувального листа від 20.08.2012 року № 12-2059-АВ/3 продавець - ТОВ "Галфрост", одержувач - Shaghai Deja Internationl Trading Co на транспортний засіб ВН 0798 АР, причіп ВН 9695 ХХ завантажено в паперових мішках чорницю заморожену 2 класу, вага нетто 25 000 кг.

Відповідно до рахунку-фактури від 20.08.2013 року № 12-2059-АВ/З вартість одного кілограма вказаного вантажу складає 3,57 євро.

В звітах Ningbo Green Health Pharmaceutical Сo. Ltd про розвантаження від 19.10.2012 року та про пошкодження вантажу від 30.10.2012 року вказано про те, що "19.10.2012 року компанія отримала контейнер замороженої чорниці (транспортна накладна № 864501905, контейнер № MNBU0036590) та при відкритті і розвантаженні контейнеру було виявлено, що чорниця розтанула, мішки були деформовані та забруднені соком. Деякі мішки були надірвані та чорниця повитікала з них.

Також згідно остаточного звіту про інспекцію щодо захисту та відшкодування ймовірного пошкодження вантажу, заявником якого є MAERSK MALAYSIA SDN BHD, пошкодження вантажу (1000 пакетів замороженої чорниці) сталось через порушення роботи холодильної установки.

Відповідно положень до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вищевказаний випадок визнав страховим та відповідно до страхового акту № 00102172 вирішив виплатити ТОВ "Галфрост" страхове відшкодування в сумі 297 870, 14 грн. (за вирахування франшизи в сумі 39 387, 15 грн.).

Відповідно до платіжного доручення від 24.01.2013 року № 002522 позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 297 870, 14 грн.

10.04.2013 року ПрАТ "СК "Уніка" здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 21 191, 71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 012313.

Загальна вартість виплаченого позивачем страхового відшкодування склала 319 061, 85 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

22.03.2013 року позивачем направлено компанії Sovfracht UUT SA претензію про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 28 696, 45 євро (297 870, 14 грн.).

23.05.2013 року позивачем направлено ТОВ "СК "OTJI-Страхування" регресну вимогу про виплату страхового відшкодування в сумі 297 870, 14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За приписами ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Підставами її (відповідальності) настання є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між ними та вина.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 Цивільного кодексу України, а також приписи ст. ст. 218, 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відтак, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 381 Кодексу торговельного мореплавства України обставини, що можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізника, відправників, одержувачів вантажу і пасажирів, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. В іноземному порту ці обставини засвідчуються за правилами, що існують у даному порту.

Тобто, ч. 1 ст. 381 Кодексу торгівельного мореплавства України визначено два види актів, що засвідчують обставини та які є підставою для відповідальності цих учасників: комерційні акти та акти загальної форми.

Важливою функцією, яку виконує комерційний акт, є те, що він виступає доказом існування тих обставин, які перераховані в ч. 2 ст. 381 вказаного Кодексу, а саме, комерційний акт складається для засвідчення: 1) невідповідності між найменуванням, масою або кількістю місць вантажу або багажу в натурі і даними, зазначеними у перевізному документі; 2) пошкодження чи зіпсуття вантажу або багажу; 3) виявлення вантажу або багажу без документів, а також документів без вантажу або багажу; 4) повернення перевізнику викраденого вантажу або багажу.

Форма актів, порядок їх складання і порядок засвідчення обставин, які не потребують складання актів, встановлюються правилами, що видаються відповідно до ст. 3 цього Кодексу.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт втрати вантажу, а саме: акт встановленої форми про втрату вантажу матеріали справи не містять.

Наданий позивачем звіт про пошкодження товару та остаточний звіт про інспекцію складені підконтрольними відправникові та отримувачу вантажу структурам, а тому також правомірно не прийняті судами до уваги як належні докази.

В той же час, документи, які підтверджують вину компанії М.К. Маritime SA (Sovfracht UUT SA), ПрАТ "СК "Уніка" до матеріалів справи також не залучено.

При цьому, з наявного в матеріалах справи листа "Maersk", пояснень ТОВ "ОТЛ-Страхування" та ТОВ "Український Універсальний Термінал" вбачається, що компанією "MEEA/S", яка діє під торгівельною маркою "Maersk Line" "SEAGO LINE" і є орендодавцем контейнерів для перевезення, які здійснюються компанією Sovfracht UUT SA, запропонована виплата компенсації в сумі 15 000 доларів США.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалами справи не доведено наявності всіх умов для покладення на відповідачів обов'язку відшкодувати збитки, як і не надано встановлених законом документів, що підтверджують втрату вантажу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПрАТ "СК "Уніка", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року у справі № 910/17448/13 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Т.Г. Гоголь