ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/14451/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі № 910/14451/15 Господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Надра України"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", 3) Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"провнесення змін до договору

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЄлєніна С.М.- - відповідача-1Сердюк М.О.- - відповідача-2Худякова Н.О.- - відповідача-3Дрожевська Т.О., Шемідько Г.В.

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", в якій просило суд внести зміни до договору № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, виклавши його умови в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 (головуючий суддя Мудрий С.М., судді: Домнічева І.О., Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (головуючий суддя Баранець О.М., судді: Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.) у справі № 910/14451/15 позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі та викладено розділи та пункти в запропонованій позивачем редакції.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх поясненнях на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" підтримують доводи касатора і просять суд задовольнити його скаргу. Ці документи залучені до матеріалів справи та враховані судом.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відводів та інших клопотань в судовому засіданні представниками сторін не заявлено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2003 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", як підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", як інвестором, укладено договір № 122 про спільну діяльність, предметом якого, є спільна виробнича діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Сахалінського родовища, шляхом буріння свердловини № 114 та добурювання свердловини № 20 до проектної глибини та можливої розробки свердловин №№ 114, 20 з метою одержання прибутку.

01.08.2007 до договору про спільну діяльність сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою до складу учасників договору про спільну діяльність включено Національну компанію "Надра України" та викладено договір про спільну діяльність у новій редакції.

Так, у статті 6 договору № 122 про спільну діяльність, в редакції додаткової угоди № 3 від 01.08.2007, визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, майно, продукція, створені в результаті спільної діяльності та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників. Виключенням з цього правила становить майно учасників, що є державною власністю та передане учасником у користування згідно договорів оренди для цілей здійснення спільної діяльності; майно учасників, що є приватною власністю, яке передане учасником у користування згідно договорів оренди для цілей здійснення спільної діяльності; геологічна інформація (документація). Частики учасників у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням розміру вкладів відповідно до договору, програми робіт спільної діяльності та бюджету спільної діяльності. У випадку припинення даного договору кожному учаснику повертається внесене ним у спільну діяльність майно і кошти. Все інше майно, утворене в результаті спільної діяльності розподіляється між учасниками у наступній пропорції: ТОВ "Сахалінське" - 75%, НАК "Надра України" - 24 %, Дочірнє підприємство НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" - 1 %.

30.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу № 136/13 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" свою частку у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 від 26.12.2003 в розмірі 24 %.

13.05.2013 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 від 26.12.2003.

30.04.2013 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України", Дочірнім підприємством НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", Закритим акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" укладена додаткова угода № 4 до договору про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003. Відповідно до цієї угоди, виключено зі складу учасників договору № 122 про спільну діяльність дочірнє підприємство НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та Національну акціонерну компанію "Надра України", введено до складу учасників ЗАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та ТОВ "Голден Деррік", договір про спільну діяльність викладено у новій редакції.

Таким чином, як встановлено судами, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України" у зв'язку з відчуженням своєї частки у договорі про спільну діяльність згідно договору № 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013 було виключено зі складу учасників спільної діяльності за додатковою угодою № 4 від 30.04.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі № 910/18448/14, як набрало законної сили, розірвано договір купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладений між ПАТ "НАК "Надра України" та ТОВ "Голден Деррік". Підставою для прийняття такого рішення став висновок суду про істотне порушення ТОВ "Голден Деррік" умов договору щодо оплати коштів за придбану частку.

У зв'язку з набранням рішенням законної сили, яким розірвано договір купівлі-продажу №136/13 від 30.04.2013 та з огляду на те, що Національна акціонерна компанія "Надра України" не є учасником договору про спільну діяльність, позивач листом № 1996/2/01/13 від 17.12.2015 звернувся до відповідачів з пропозицією внести зміни до договору СД №122, включивши до складу учасників Національну акціонерну компанію "Надра України" з часткою вкладу 24 % та просив направити проект додаткової угоди.

У відповідь листом №4/07 від 15.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" повідомило позивача про те, що ні в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2014, ні постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014, по справі № 910/18448/14 не визначені правові наслідки розірвання договору купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013, в тому числі в частині необхідності внесення змін до ДСД № 122 в редакції чинній на момент прийняття вказаних рішень.

Також, відповідач-3 у відповідь листом № 002-01/15 від 06.01.2015 повідомив позивача про те, що питання, пов'язані із зміною розмірів вкладів учасників, припинення спільної діяльності, вступом нових учасників, внесення змін і доповнень до цього договору вирішуються шляхом підписання додаткових угод. Зміни до договору за загальним правилом вносяться за пропозицією однієї із сторін такого договору, а отже волевиявлення для укладання запропонованої додаткової угоди має бути з боку сторони договору про спільну діяльність № 122, проте наразі жоден із учасників договору про спільну діяльність не надав пропозицій включити нового учасника, змінити розмір вкладів учасника та, відповідно, скласти проект додаткової угоди.

Листом № 258/2/01/13 від 19.02.2015 позивач звернувся до відповідачів з пропозицією внести зміни до договору про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 та направив проект додаткової угоди до договору про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003.

У відповідь листом № 4/34 від 05.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" повідомило позивача про готовність до обговорення можливості включення до складу учасників, але виключно на підставах та в порядку визначеному чинним законодавством.

Листом № 59/2-03/15 від 19.03.2015 відповідач-3 повідомив позивача про те, що вимога щодо зміни учасника договору СД та перерозподілу вкладів учасників відповідної спільної діяльності є безпідставною з огляду на те, що Національна акціонерна компанія "Надра України" не є учасником договору про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 і не наділена правами, передбаченими ст. 188 ГК України.

Отже, вищезазначене свідчить про виникнення спору між сторонами з приводу внесення змін до договору про спільну діяльність в частині посвідчення частки позивача у розмірі 24 % у праві спільної часткової власності.

Право спільної часткової власності, яке складається із грошових коштів, матеріальних і нематеріальних активів, майнових та немайнових прав, що обліковуються на окремому балансі та відповідно не підлягають державній реєстрації, має посвідчуватися виключно положеннями договору про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003, внесення змін до якого можливе лише за згодою сторін або у судовому порядку у разі існування спору.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги про внесення змін до договору № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі у розмірі 24 %, у зв'язку з розірванням у судовому порядку договору № 136/13 купівлі-продажу від 30.04.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/10304/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 визнано за публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 31169745) право власності на частку у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі у розмірі 24 % (двадцять чотири відсотки).

Так, при розгляді справи № 910/10304/15 Вищим господарським судом України зазначено, що правовідносини між ПАТ "НАК "Надра України" та ТОВ "Голден Деррік" за договором купівлі-продажу № 136/13 від 30.04.2013 в результаті його розірвання в судовому порядку, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України припинились і, як наслідок, відпала правова підстава, на якій було набуто право власності на частку, і зобов'язання з виконання зустрічного договірного зобов'язання з оплати вартості частки трансформувалося у зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна.

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", в якій просило суд внести зміни до договору № 122 від 26.12.2003 про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, виклавши його умови в запропонованій ним редакції.

Судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи встановлено, що позивач має право на внесення змін до договору про сумісну діяльність № 122 від 26.12.2003 року із одночасною зміною розміру часток, а саме позивач отримує 24 %, ТОВ "Сахалінське" (інвестор) 40 %, Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (компанія) - 36 %.

Підставою для прийняття таких рішень зазначено те, що позивач набув це право з огляду на зазначені вище судові рішення щодо розірвання договору купівлі продажу та визнання за позивачем права власності на частку в договорі про спільну діяльність. В той же час, у внесенні зазначених змін до договору йому було безпідставно відмовлено іншими учасниками договору.

Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Судами зазначено, що додаткова угода, про яку йдеться в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, застосовується до відносин, які виникли з 10.12.2014, з дати набуття чинності судового рішення про розірвання договору купівлі - продажу частки № 136/13 від 30.04.2013 (т.1 а.с.50-61). На цей час договір про спільну діяльність діяв в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2013. Даних про те, що ця додаткова угода розірвана або визнана недійною до матеріалів справи не надано. За редакцією договору, з врахуванням цієї додаткової угоди, з квітня 2013 року позивач не був стороною спільної діяльності, а розмір часток учасників, які залишились у складі учасників спільної діяльності, був змінений.

Правові відносини щодо спільної діяльності регулюються главою 77 ЦК України.

Стаття 1132 ЦК України передбачає, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Стаття 1133 ЦК України визначає поняття "Вклади учасників".

Відповідно до цієї норми вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Стаття 1134 ЦК України визначає правовий статус майна учасників.

Цією нормою регламентовано, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Таким чином, вирішення питання щодо внесення змін до договору про спільну діяльність в судовому порядку є спором щодо власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в первісну редакцію договору про спільну діяльність на підставі додаткових угод неодноразово вносились зміни, які стосувались виключення учасників та введення нових учасників, встановлення інших розмірів часток учасників спільної діяльності, зміни кількості об'єктів спільної діяльності (відповідних свердловин) та інше. Після внесення змін відповідно до додаткової угоди №4 позивач не був учасником спільної діяльності, а договір про спільну діяльність тривалий час виконувався без участі позивача. Відповідно, за цей період, змінювався майновий стан спільної діяльності, вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників.

Зазначеним обставинам в їх сукупності судами попередніх інстанцій не надано ніякої правової оцінки, хоча вони мають важливе значення щодо здійснення прав власності учасників цих правових відносин.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі договору від 30.04.2013 ТОВ "Голден Деррік" придбав у Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" частку в розмірі 1 % у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) у договорі про спільну діяльність № 122 від 26.12.2003 року. (т. 2 а.с. 78).

До матеріалів справи не залучено ніяких даних про те, що цей договір розірвано або визнано недійсним.

Редакція змін до договору про спільну діяльність, яку вимагає прийняти позивач передбачає, що ТОВ "Голден Деррік" повністю вибуває з цього договору.

В той же час, судами не зазначено, на якій правовій підставі у цієї сторони припинилось її право власності на зазначену частку.

Стаття 346 ЦК України передбачає, що право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток культурної спадщини;

6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

7) виключено

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків про те, яка із зазначених підстав припинила право власності ТОВ "Голден Деррік" частку в розмірі 1%, яку він придбав у Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія".

Аналогічно змінивши розмір частки іншого учасника - Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", з 40 % до 36 % суди не зазначили, з яких підстав припинилось право власності цього учасника на частку в розмірі 4 %.

Матеріали справи не містять даних про те, що ці особи відмовлялись від своєї власності.

Таким чином, судами не надано висновків щодо всіх доводів, які заявлялись сторонами при розгляді цього спору, тому рішення судів є не повно вмотивованими.

Господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними ГПК України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, слід звернути увагу на наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати наступні питання.

1. Чи є в справі власність або володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу Конвенції ? 2. Чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? 3. Чи втручання "передбачене законом" і чи відповідає такий закон критерію "якості" ? 4. Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? 5. Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, в цій справі мова йде про право власності, і цей спір стосується втручання у право мирного володіння майном.

У такому випадку, при новому розгляді судам слід з'ясувати, чи втручання "передбачене законом", чи відповідає цей закон критерію "якості", чи втручання здійснено "в інтересах суспільства". Також слід надати висновок про те, чи дотримано принцип "справедливого балансу між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном" та принцип "правової визначеності", встановлених Конвенцією.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі № 910/14451/15 скасувати.

Справу № 910/14451/15 направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова