ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 18/560-а

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Градобанк"на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 21.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016за скаргоюНаціонального банку УкраїнидоВідділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання дій державного виконавця незаконними; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №49988127 від 29.01.2016у справі№ 18/560-аГосподарського судуміста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Національного художнього музею УкраїнидоНаціонального банку Українитретя особаАкціонерне товариство "Градобанк"прозобов'язання вчинити діїза участю представників:

позивача-1: Яцишен Д.В., дов. від 29.04.2016;

позивача-2: Кучер О.М., дов. від 15.06.2016;

відповідача: Добролюбов В.І., дов. від 06.05.2016;

третьої особи: Троєкуров Д.О., дов. від 11.08.2016;

ВДВС: Маковєй Е.А., дов. від 25.07.2016;

прокурора: Жук І.К., посв. від 30.07.2012;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 18/560-а (суддя - Мандриченко О.В.) в задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 18/560-а залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Національного банку України на дії Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Національний художній музей України надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від Міністерства культури України , Національного банку України, прокурора та ВДВС не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Національного художнього музею України до Національного банку України про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 18/560-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2008, адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано Національний банк України передати у встановленому порядку колекцію образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" у кількості 785 предметів Національному художньому музею України.

В грудні 2012 року ПАТ "Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування" подало апеляційну скаргу на зазначену постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007, в задоволенні якої ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 відмовлено, а постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 18/560-а залишено без змін.

Господарським судом міста Києва 12.11.2015 видано наказ про примусове виконання рішення суду.

До Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49988127 від 29.01.2016 про примусове виконання наказу від 12.11.2015 № 18/560-а.

В обґрунтування поданої скарги, як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідач посилався на те, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2016 ВП №49988127 є незаконними, а постанова недійсною.

При винесенні ухвали, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ГПК України, Закону України "Про виконавче провадження" та, надавши оцінку всім матеріалам в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Національного банку України, оскільки дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.01.2016 відкрито виконавче провадження ВП №49988127 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 про зобов'язання Національного банку України передати у встановленому порядку колекцію образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" в кількості 785 предметів Національному художньому музею України у мвсті Києві.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Статтею 19 Закону України "По виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа та за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Господарські суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на наведене, як суд першої, так і апеляційної інстанцій, обґрунтовано визначились, що дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" а постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2016 ВП №49988127 є такою, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника, що господарський суд міста Києва не повноважний з 2008 року видавати виконавчі документи в адміністративних справах, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

Відповідно до абз. 1 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, згідно з абз. 5 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 06.10.2005 №2953-IV) адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

Таким чином, законодавець встановив порядок, за яким розгляд справ, який було розпочато господарськими судами відповідно до приписів законодавства, повинен бути закінчений відповідним судом, що передбачає можливість вирішення спорів відповідної категорії господарськими судами України.

Зазначене стосується також видачі наказу суду про примусове виконання рішення, який виданий у даній справі 12.11.2015.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1115, 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Градобанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 у справі № 18/560-а - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА