ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 904/836/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Грека Б.Мрозглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" від позивача: Мирутенко О.М. від відповідача: не з'явились від прокуратури: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року у справі№ 904/836/14за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"за участюПрокурора Дніпропетровської областіпростягнення 606 879, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (далі відповідач) про стягнення 442 435, 98 грн. - пені; 53 941, 84 грн. - інфляційних витрат; 110 501, 89 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року в задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що відповідачем порушені строки виконання грошових зобов'язань і, відповідно, судом застосована ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови договору, який укладений між сторонами щодо нарахування пені.

Клопотання відповідача про наявність підстав для зменшення пені було відхилено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі судовими рішеннями, в частині стягнення пені, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, скасувати прийняті у справі судові рішення в частині стягнення пені у розмірі 442 435, 98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, у розмірі 221 217, 99 грн. (пені).

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач звертає увагу суду на те, що судами не застосована ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення штрафних санкцій.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

20.12.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір № 06/10-1898 про поставку природного газу (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору (т.1 а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.2. Договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 6150 тис. куб.м.

Додатковою угодою № 4 від 30.08.2011 року викладено пункт 1.2. Договору в наступній редакції: "Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року включно природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7016,97 тис. куб. м. (т.1 а.с. 29).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплати в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Відповідно до п.7.3.1 Договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня - серпня 2011 року природний газ на загальну суму 14 867 149,77 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи (т.1 а.с. 31-38). Відповідач за поставлений газ розрахувався з позивачем в повному обсязі, але з порушенням строків оплати.

Аналізуючи матеріали зібрані у справі, колегія зазначає, що суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що відповідачем допущено прострочку виконання грошового зобов'язання і відповідно до п. 7.3.1 Договору він повинен сплатити позивачу пеню.

Арифметичний розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені відповідачем не оспорюється.

Як зазначено вище, судами відхилено клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України 1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що зменшення у виняткових випадках, розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду.

Матеріали справи не дають підстав вважати, що у даному випадку, в наявності є виняткові обставини, з урахуванням яких суди приймаючи рішення у даній справі, могли скористатися своїм правом передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року прийняті у справі № 904/836/14 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

Б.М.Грек