Постанова ВГСУ від 17.03.2016 року у справі №904/6712/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 904/6712/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.16у справі№904/6712/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Агротехцентр"доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна"прозобов'язання поставити товар вартістю 108341,00 грнУ судовому засіданні взяв участь представник від відповідача - Пітюренко Є.В. - за дов. від 05.01.16.

Представники від позивача у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Приватним підприємством "Агротехцентр" у липні 2015 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" про зобов'язання поставити товар вартістю 108 341,00 грн. Підприємство посилалось на те, що не отримало оплачений ним товар згідно з платіжним дорученням від 08.08.14 №2347 на суму 108 341,00 грн на підставі виставленого рахунку-фактури від 22.08.14 №СФ2208/3. Позов обґрунтований приписами статей 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.15, ухваленим суддею Воронько В.Д., позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" поставити на адресу Приватного підприємства "Агротехцентр" борону дискову БГР-4,2 вартістю 108 341,00 грн. Суд виходив з порушення відповідачем зобов'язання за угодою укладеною між сторонами у спрощений спосіб. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 206, 530,612, 638, 639, 657, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. - головуючого, Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., постановою від 12.01.16, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Суд визнав недоведеними посилання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" на зарахування вчиненого позивачем платежу за поставку іншого товару. Посилання відповідача на ухвалення рішення місцевим судом за відсутності його представника суд відхилив, оскільки копії ухвал про призначення справи до слухання повертались до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а адреса відповідача підтверджена випискою з ЄДР.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у який просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові. Свої вимоги Товариство мотивує тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 10.07.14 №1007/1 та додаткову угоду №1 до нього, відповідно до яких сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 108 341,00 грн були зараховані як передплата за частину борони дискової БГР-4,2 "Солоха", які на час звернення з апеляційною скаргою були поставлені позивачу. Крім того скаржник зазначає, що в порушення статей 22, 64, 87 Господарського процесуального кодексу України не був обізнаний про судове засідання у суді першої інстанції, тому наполягає на скасуванні рішення і постанови у справі.

Від Приватного підприємства "Агротехцентр" отримано відзив на касаційну скаргу, у якому останнє просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також Підприємство просить розглядати справу за відсутності його представника у зв'язку з неможливістю прибуття останнього у судове засідання.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів чинного законодавства відзначає таке.

Частинам 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми - договори. Відповідно до частини 1 статті 626 цього ж Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За приписами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Судами при розгляді справи установлено, що відповідно до виданого відповідачем рахунку-фактури від 22.08.14 №СФ 2208/3 позивач сплатив відповідачу 108 341,00 грн у якості передоплати за борону дискову БГР-4,2. Сплату позивачем на користь відповідача зазначеної суми установлено судами на підставі платіжного доручення від 28.08.14 №2347, а отримання ним зазначеного платежу - відповідно до виписки системи "Клиент-Банк" за рахунком від 28.08.14 №2600801502457.980. Крім того судами установлено, що листом від 20.10.14 відповідач повідомив позивача про заплановане відвантаження борони в період з 06.11.14 до 11.11.14 (а.с.14. т.1). Проте борону відповідач не відвантажив. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення передбачено і приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем умов договору в частині поставки обумовленого сторонами товару, рішення судів про зобов'язання відповідача вчинити дії з поставки товару є обґрунтованим. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у даній справі, оскільки ухвалюючи оскаржувані акти, суди виходили з того, що твердження скаржника щодо наявності письмового договору між сторонами ним не підтверджені. Сторони не надали підписаного оригіналу договору до справи. Такий договір не залучений і до апеляційної скарги. Не містять матеріали справи ні документів на отримання позивачем борони, ні документів про іншу домовленість або передачу спірного товару за новою угодою. Відтак апеляційний суд законно погодився з рішенням у справі, щодо відсутності доказів відвантаження спірної борони, попередню сплату за яку отримано відповідачем. Доводу скаржника про порушення місцевим судом приписів процесуального права при ухваленні судового рішення за його відсутності також дана оцінка апеляційною інстанцією і він мотивовано відхилений судом. Відповідно до приписів статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на переоцінці доказів та спростовуються наведеними установленими апеляційним судом обставинами справи. Відповідно до частини 1 статті 11110 названого Кодексу підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень апеляційним судом норм чинного законодавства, підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.