ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 922/4533/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Божок В.С.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиАК "Харківобленерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 у справігосподарського суду Харківської області за позовомАК "Харківобленерго"доКП "Міськелектротранссервіс"простягнення коштів, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Квіцинська А.І. (дов. від 30.04.15),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.10.2015 господарського суду Харківської області позов задоволено частково, з КП "Міськелектротранссервіс" на користь ПК "Харківобленерго" стягнуто 8488,00 грн. річних, 169759,75 грн. пені, 3564,96 грн. судового збору. В частині стягнення пені у розмірі 12003,12 грн., 600,16 грн. річних та 37429,59 грн. інфляційних відмовлено.

Постановою від 10.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, АК "Харківобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині відмови в позові про стягнення інфляційних як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, стягнути інфляційні втрати в розмірі 16969, 98 грн., в решті судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37, укладеного між КП "Міськелектротранссервіс" та АК "Харківобленерго", остання взяла на себе зобов'язання поставляти електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб його електроустановок дозволеною потужністю, зазначену у додатку № 3.1. "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку" до цього договору, а споживач - сплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.5 договору).

Підпунктом 2.2.3 договору встановлено зобов'язання споживача своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 "Порядок розрахунків", п. 1 якого передбачено, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком №20 "Акт про використану енергію", який споживач отримає разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання (пункт 5 додатку 2).

Згідно п. 6 додатку № 2 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком рахунків постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, та 3% річних з прострочення суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Додатковою угодою від 02.06.2015 року до договору змінено абзац 3 пункту 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" та викладено його в наступній редакції: "Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" розрахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачено споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання".

Звертаючись з позовом у даній справі, АК "Харківобленерго" послалось на те, що свої зобов'язання за договором нею виконано у повному обсязі, здійснено відпуск теплової енергії відповідачу за період з лютого 2015 року по травень 2015 року, про що свідчать рахунки на оплату за спожиту теплову енергію, які долучено до матеріалів справи. Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої йому теплової енергії виконав з порушенням строків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно з врахуванням приписів ст. ст. 193, 221, 230, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 611, 625 ЦК України стягнуто з відповідача передбачену п. 6 додатку № 2 пеню та річні.

В частині заявлених до стягнення інфляційних, судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги те, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць,

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується

Судами встановлено, що інфляційні в сумі 16969,98 грн. нараховані позивачем за період з 01.05.2015 по 15.05.2015, а відтак, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові в цій частині.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 10.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/4533/15 залишити без змін.

Головуючий Костенко Т.Ф.

Судді Божок В.С.

Сибіга О.М.