ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 922/2925/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 13.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 922/2925/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАБ-Імпекс" 2.Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Бовбалан Н.Р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів- товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Менеджмент"провитребування майна з чужого незаконного володіння та вчинити певні дії за участю представників сторін:

від позивача: Літвінов М.І. - за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №922/2925/15 в позові ПАТ "Фармстандарт-Біолік" до ТОВ "ВАБ-Імпекс" відмовлено повністю. Припинено провадження у справі за позовними вимогами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18804460 від 23.01.2015 р., яке було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Бовбалан Надією Ростиславівною, Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 278 від 23.01.2015 р., та про зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18804460 від 23.01.2015р.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з копією витягу №3922350 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2004 р. нежитлові будівлі літ. Б-2 загальною площею 744,3 кв.м., літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані за організацією орендарів орендного підприємства по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" за №5231 в книзі 1.

20.11.2010 р. між ЗАТ Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік" (продавець), правонаступником якого є ПАТ "Фармстандарт-Біолік", та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю. і зареєстрований у реєстрі за №1841, за яким продавець передав у власність нежитлові будівлі літ. Б-2 загальною площею 744,3 кв.м. та літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

30.12.2010 р. між ОСОБА_6 (продавець) та ТОВ "Актив менеджмент" був укладений договір купівлі-продажу спірних нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №2176.

18.02.2014р. між ТОВ "Актив Менеджмент" та ТОВ "Офіс Лайн" було укладено договір іпотеки нежитлових будівель: літ. "Б-2", загальною площею 744,3 кв.м., та літ. "Н-1", загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамія Н.Г. і зареєстровано за № 312, в забезпечення повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором, укладеним між ТОВ "Офіс Лайн" та ТОВ "Актив Менеджмент". На підставі вказаного договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про заборону відчуження нежитлових будівель.

23.01.2015р. між ТОВ "Офіс лайн" (продавець), ТОВ "Актив менеджмент" (іпотекодавець) та ТОВ "Ваб-Імпекс" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець передав у власність покупця нежитлові будівлі літ Б-2 загальною площею 744,3 кв.м. та літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, 23.01.2015 р. ТОВ "Офіс лайн" звернув стягнення на предмет іпотеки і ТОВ "ВАБ-Імпекс" набуло право власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу, в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.03.2014 р. залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.01.2014 р. по справі №642/5853-13-ц в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.11.2010 р., укладеного між ЗАТ Харківським підприємством по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік", правонаступником якого є ПАТ "Фармстандарт-Біолік", та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю. і зареєстрованого у реєстрі за №1841, а також в частині визнання за ПАТ "Фармстандарт-Біолік" права власності на нежитлові будівлі літ. "Б-2" загальною площею 744,3 кв.м. та літ. "Н-1" загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Фармстандарт-Біолік" вказував на те, що спірні нежитлові приміщення є його власністю та вибули з його володіння поза його волею, тому наступні набувачі майна не набули права власності на нерухоме майно, в зв'язку з чим вважає, що зазначене майно підлягає витребуванню з незаконного володіння ТОВ "Ваб- Імпекс", а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18804460 від 23.01.2015р., яке було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Бовбалан Н.Р. Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер:278, від 23.01.2015р. скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та недоведеність, з огляду відсутність доказів того, що ТОВ "Ваб- Імпекс" знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати спірне майно.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Отже, враховуючи вимоги ст. 33-34 ГПК України, судами залишено поза увагою та не надано правової оцінки обставинам встановленим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.01.2014 р., залишеним в силі рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.03.2014 р. по справі №642/5853-13-ц, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.11.2010 р та визнано за ПАТ "Фармстандарт-Біолік" право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-2" загальною площею 744,3 кв.м. та літ. "Н-1" загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та не досліджено питання щодо застосування ст. 35 ГПК України.

Крім того, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду апеляційний суд дійшов суперечливого висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України, зокрема, вказавши на те, що вказана норма передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача, а позивач не довів недобросовісність набувача, що є підставою для відмови в позові.

Однак, диспозиція статті 388 ЦК України не потребує доведення недобросовісності набувача, оскільки питання витребування майна від недобросовісного набувача врегульовано ст. 387 ЦК України і власник може витребувати його від останнього в будь якому випадку.

Витребовуючи ж майно від добросовісного набувача власник має довести лише обставини, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами допущено порушення ст. ст. ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень в частині відмови в позові та направлення справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., з огляду на вимоги процесуального закону, відповідно до якого нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами та обставинам справи, та в залежності від встановленого вирішити питання про законність вимоги про витребування майна.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 у справі №922/2925/15 скасувати в частині відмови в позові ПАТ "Фармстандарт-Біолік" до ТОВ "ВАБ -Імпекс" та в цій частині направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 залишити в силі.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк