ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 917/1448/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф, Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, Полтавська обл.простягнення 233 133, 33 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Логашкін С.С.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі за текстом - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") про стягнення 233 133, 33 грн., з яких: пені у розмірі 79 685, 72 грн., інфляційних втрат у розмірі 136 042, 73 грн. та 17 404, 88 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 року визнано пункт 9.3 Договору купівлі-продажу газу № 4313/082036/з ТЕ-24 від 31.07.2013 року недійним з моменту його укладення і в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за умовами укладеного між сторонами договору про взаєморозрахунки сторін (спільні протокольні рішення) передбачено не тільки надання державних коштів на погашення наявної заборгованості за основним договором, але й змінено строки виконання зобов'язання, відтак, відповідач, виконавши належним чином умови договору про організацію взаєморозрахунків (спільних протокольних рішень), тим самим здійснив розрахунки за основним договором своєчасно та в повному обсязі, а, отже, позивачем неправомірно було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати; крім того, суд дійшов висновку про невідповідність пункту 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24 вимогам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування неустойки, що у відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання зазначеного пункту договору недійсним з моменту його укладення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 року було скасовано в частині визнання недійсним п. 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24, в решті рішення залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю підстав для стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки в даному випадку в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України не має місце виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків (неналежне виконання), так як для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також умовами п. 7.2 основного договору, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 609/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 18 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору; при цьому, умова, викладена в п. 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24, не суперечить положенням діючого законодавства, зокрема, ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання вказаного пункту Договору недійсним.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 року повністю та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні пені, інфляційних втрат та 3 % річних і прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у розмірі 79 685, 72 грн., інфляційних втрат у розмірі 136 042, 73 грн. та 17 404, 88 грн. 3 % річних, а в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 4313/082036/з-ТЕ-24 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 7 200 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м).

В п. 3.1 Договору визначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від покупця до продавця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 Договору).

В п. 5.1 Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ- 20 % - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

В п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.1 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного Договору купівлі-продажу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставлено, а ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" прийнято природний газ в обсязі 5 462, 751 тис. куб. м на загальну суму 7 151 833, 60 грн., що підтверджується наступними документами: за серпень 2013 року - актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 року на суму 187 660, 73 грн., за вересень 2013 року - актом приймання-передачі від 30.09.2013 року на суму 510 055, 15 грн., за жовтень 2013 року - актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року на суму 1 769 043, 41 грн., за листопад 2013 року - актом приймання-передачі від 30.11.2013 року на суму 1 919 850,15 грн., за грудень 2013 року - актом приймання-передачі від 31.12.2013 року на суму 2 765 224, 16 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оплату за поставлений природний газ ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" було здійснено наступним чином:

- за серпень - на підставі платіжного доручення від 12.09.2013 року № 43/42211 на суму 187 660,73 грн.;

- за вересень - на підставі платіжного доручення від 25.09.2013 року № 43/42747 на суму 327 300 грн.; від 14.10.2013 року № 43/44049 на суму 182 755, 82 грн.

- за жовтень - на підставі платіжного доручення від 24.10.2013 року № 43/45357 на суму 903 348 грн.; 15.11.2013 року на суму 685 920, 12 грн., платіжного доручення від 19.11.2013 року № 1 на суму 179 774, 62 (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 15.11.2013 року № 1968).

- за листопад - на підставі платіжного доручення від 19.11.2013 року № 1 на суму 179 775, 29 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 15.11.2013 року № 1968), платіжного доручення від 27.11.2013 року № 43/47253 на суму 1 345 957 грн., від 16.12.2013 року № 43/48247 на суму 370 349, 65 грн., платіжного доручення від 20.12.2013 року № 2 на суму 203 542, 62 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 18.12.2013 року № 2282), на підставі платіжного доручення від 09.01.2014 року № 43/126 на суму 1 000 000,00 грн.

- за грудень - на підставі платіжного доручення від 09.01.2014 року № 43/126 на суму 1 000 000 грн., платіжного доручення від 24.01.2014 року № 1 на суму 228 799, 15 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 20.01.2014 року № 27), платіжного доручення від 17.02.2014 року № 2 на суму 232 048, 48 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.02.2014 року № 235), платіжного доручення від 19.03.2014 року № 3 на суму 241 954, 97 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 13.03.2014 року № 526), на суму 232 983, 09 грн. - підтверджується випискою по рахунку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 14.04.2014 року № 843), платіжного доручення від 20.05.2014 року № 5 на суму 207 150, 40 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 13.05.2014 року № 1078), платіжного доручення від 25.06.2014 року № 6 на суму 190 816, 58 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.06.2014 року № 1322), платіжного доручення від 15.07.2014 року № 7 на суму 162 154, 91 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 10.07.2014 року № 1490), платіжного доручення від 22.08.2014 року № 8 на суму 137 747, 37 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.08.2014 року № 1646), платіжного доручення від 18.09.2014 року № 9 на суму 100 863, 62 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 16.09.2014 року № 1805), платіжного доручення від 15.10.2014 року № 3 на суму 30 705, 80 грн. (на виконання договору від 03.10.2014 року № 609/30 про організацію взаєморозрахунків).

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вважаючи наявність факту порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24, передбачених п. 1.1 та п. 6.1 Договору (встановленого строку проведення оплати за поставлений природний газ), здійснило нарахування відповідачу пені в розмірі 79 685, 72 грн., 3 % річних в розмірі 17 404, 88 грн., інфляційних втрат в розмірі 136 042, 73 грн., що загалом склало 233 133, 33 грн. і звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, є Договір купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року продавцем протягом серпня-грудня 2013 року передано, а ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" прийнято природний газ на загальну суму 7 151 833, 60 грн., що підтверджується вищевказаними актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент подання позову у справі сума основної заборгованості була остаточно погашена відповідачем на підставі виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання по договору про організацію взаєморозрахунків від 03.10.2014 року № 609/30.

В ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2014 року Територіальним органом Казначейства в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Кременчуцької міськради, Управлінням житлово-комунального господарства м. Кременчука, комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 с. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") № 609/30.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язок з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.

Відповідно до п. 13 договору сторони зобов'язуються не вчинити до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 18 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір від 03.10.2014 року № 609/30 сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного Договору, та відмовились від застосування штрафних та інший фінансових санкцій за основним Договором.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік") ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" здійснило погашення заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за період до 03.10.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2014 року № 3 на суму 30 705, 80 грн.

Таким чином, розрахунок за поставлений природний газ за основним Договором відбувся у порядку та строки, передбачені договором від 03.10.2014 року № 609/30.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також умовами п. 7.2 основного Договору, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 609/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 18 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 07.10.2015 року у справі № 924/406/14, від 11.11.2015 року у справі № 927/1733/14.

Таким чином, суд касаційної інстанції відзначає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені, 3 % річних та інфляційних витрат, а посилання позивача на наявність таких підстав не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України не має місце виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків (неналежне виконання).

Щодо визнання судом пункту 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24 недійсним з моменту його укладення колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абз. 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п. 2 ч. 1 тієї ж статті Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Отже, вказаним пунктом Договору сторони у відповідності до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України змінили (збільшили) строк позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу), визначений положеннями закону щодо відповідних господарських зобов'язань, не зачіпаючи при цьому питань порядку обчислення позовної давності, визначеного положеннями ст. 261 Цивільного кодексу України та початку перебігу строку позовної давності, визначеного ст. 260 Цивільного кодексу України.

Крім того, в ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умова, викладена в п. 9.3 Договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013 року № 4313/082036/з-ТЕ-24, не суперечить положенням діючого законодавства, зокрема, ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання вказаного пункту Договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року у справі № 917/1448/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга