ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 916/3291/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодор"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р.у справі№916/3291/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор"простягнення 2 158 107,47грн.за участю представників:

позивача: Гордієнко І.С., дов.від 04.01.2016р.;

відповідача : не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" про стягнення 2158107,47 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. (суддя Оборотова О.Ю.) у справі №916/3291/15 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" та залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Колокова С.І., Ліпчанської Н.В.), ухвалу господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. у справі №916/3291/15 скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду Одеської області.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Залишаючи позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" без розгляду на підставі зазначеної статті, місцевий господарський суд встановив наступне. Позовна заява Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підписана ОСОБА_5, яка діяла на підставі наявної у матеріалах справи довіреності №316 від 15.07.2015р., підписаної Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк"Київська Русь" ОСОБА_6, що в свою чергу діяв на підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015р. №61.

Відповідно до п.2 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015р. №61, тимчасова адміністрація запроваджена строком на три місяці з 20.03.2015р. по 19.06.2015р. включно та була продовжена до 19.07.2015р. включно на підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.06.2015р. №116.

Судом першої інстанції також встановлено, що 17.07.2015р. відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015р. №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015р. №138 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" ОСОБА_6 з 17.07.2015р. по 16.07.2016р.

З огляду на зазначені вище акти, суд першої інстанції дійшов висновку, що повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_6 закінчились 19.07.2015р., а відтак, представник ОСОБА_5 не мала повноважень на підписання та подання позовної заяви після 19.07.2015р., відтак, як зазначено судом, позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" подана неналежним представником.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з підстав його невідповідності нормам чинного в Україні законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Згідно ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частиною 3 цієї статті визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У ч.2-3 ст.244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно ч.1 ст.247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Водночас, у ст.248 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено випадки припинення представництва за довіреністю у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Як встановлено апеляційним господарським судом, спірна довіреність № 316 від 15.07.2015 р. видана Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_6 на представництво інтересів ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_5. Довіреність видана без права передоручення іншим особам і дійсна по 31.12.2015 р.

Відтак, зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції відсутності визначених ст.248 Цивільного кодексу України підстав для дострокового припинення представництва ОСОБА_5 за довіреністю, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про помилковість тверджень місцевого господарського суду стосовно припинення повноважень ОСОБА_5 з підстави введення в ПАТ "Банк "Київська Русь" процедури ліквідації, оскільки вони не відповідають вищевказаним нормам цивільного законодавства, якими врегульовано питання представництва юридичної особи за довіреністю.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

При цьому, у п.17 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноваженою особою Фонду є - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Тобто, законодавцем не передбачено обмеження повноважень уповноваженої особи Фонду на видачу та/або скасування довіреностей під час здійснення в неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації та/або його ліквідації. Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить положень стосовно того, що довіреності, які видані уповноваженою особою у процедурі тимчасової адміністрації, втрачають свою чинність при переході до процедури ліквідації банку. Відтак, протилежні доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор", наведені у касаційній скарзі, ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні останнім положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду в даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови Одеського апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015р. у справі №916/3291/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.Г.Дунаєвська

Судді С.В.Владимиренко

Н.І.Мележик