ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 916/3243/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства оборони Українина постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року господарського суду Одеської області від 28.10.2015 рокуу справі господарського судуОдеської областіза позовомвійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидоприватного підприємства "Артек-Союз"простягнення 68 789, 52 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- прокурор:Яговдік С.М.,- позивача:Рудник Ю.М.,- відповідача:Купельський О.А.,ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства "Артек-Союз" (далі - ПП "Артек-Союз", відповідач) про стягнення 68 789,52 грн., з яких 59 558,30 грн. - штраф та 9 231,54 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) №286/2/13/10 від 24.04.2013 року, щодо несвоєчасного проведення оновлення (освіження) продовольства за заявкою позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2015 року (суддя Желєзна С.П.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України до державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва судовий збір в сумі 1 218,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року (колегія суддів у складі: С.І. Колоколов - головуючий, судді Г.П. Разюк, М.С. Петров) рішення місцевого господарського суду від 28.10.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2013 року між Міністерством оборони України (Замовник) та ПП "Артек-Союз" (Виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) №286/2/13/10, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин), далі по тексту договору - послуги, зазначені у специфікації до договору, у тому числі освіження (оновлення) продовольства, а Замовник зобов'язується прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з умовами договору. Платіжні зобов'язання Замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2013 рік. Військова частина А2756 увійшла до переліку військових частин, для особового складу яких будуть надаватись послуги з харчування, а також послуги із забезпечення продуктами харчування.

Згідно з п.п. 5.4.1, 5.4.4, 5.4.5 Договору, Виконавець відповідно до заявок Представника замовника здійснює оновлення (освіження) продовольства. Для проведення освіження наявних запасів продовольства Представник замовника один раз у півріч (до 10 січня та до 10 липня) поточного року, надають Виконавцю заявку на постачання продовольства (додаток № 12.2.6), із зазначенням його кількості, асортименту, тари, відповідності вимогам ДСТУ (ГОСТ) та термінів його освіження. Строки оновлення (освіження) визначаються з урахуванням терміну, достатнього для використання вилученого із запасів продовольства на харчування військовослужбовців до закінчення граничного терміну зберігання, але не пізніше: консерви м'ясні - 6 місяців до кінця строку придатності; консерви м'ясо-рослинні, молочні, крупи, борошно тощо - 3 місяців до кінця строку придатності. Продовольство не включене до заявки може бути оновлено (освіжено) лише за згодою Виконавця. Приймання-передача продовольства свіжого виготовлення від Виконавця Представником замовника здійснюється за актом приймання-передачі та документів про якість і безпеку та його вартість. Акт приймання-передачі складається у двох примірниках Виконавцем та Представником замовника та скріплюється їх гербовими печатками. Виконавець передає Представнику замовника один примірник належним чином оформленого акта, та завірені копії документів про походження, якість та безпеку продовольства, а також оригінал протоколу випробувань, виданий акредитованою установою ветеринарної медицини Міністерства оборони України або Збройних Сил України.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що при порушенні умов договору щодо своєчасного, повного освіження продовольства відповідно до плану (заявки) Представника замовника, Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмір 20% вартості не освіженого продовольства, а також пеню в розмірі 0,1% вартості не освіженого продовольства за кожен день прострочення, а у разі його псування внаслідок не освіження з вини Виконавця - зобов'язаний поставити продовольство свіжого виробництва у відповідній кількості до зіпсованого.

Як зазначено у п.10.1 договір набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до 31.12.2013року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Згідно плану освіження запасів продовольства військової частини А2756, що знаходиться на довгостроковому зберіганні, затверджений командиром військової частини, протягом періоду червня-липня 2013 року передбачено освіження (оновлення) цукру у кількості 36 844 кг.

Відповідно до листа № 154 від 16.01.2014 року Військова частина А2756 повідомила Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про не проведення освіження (оновлення) цукру у кількості 36 844,00 кг. Листом від 18.01.2014 року за № 286/5/157 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив відповідача про необхідність термінового освіження (оновлення) цукру у кількості 36844 кг., який зберігається у військовій частині А2756.

20.01.2014 року відповідач направив на адресу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ відповідь, яким повідомив про затримання процедури освіження цукру у зв'язку з Новорічними святами та зазначено, що отримання протоколу випробувань та проведення освіження цукру в ВЧ А2756 у кількості 36844 кг. буде проведено встановленим порядком у січні 2014 року.

Як встановлено судами, відповідно до накладних та актів прийому, що містяться в матеріалах справи відповідач здійснив освіження цурку, в результаті чого, в розпорядження військової частини А2756 було передано цукор у кількості 37 000 кг.

04.02.2014 року Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ звернувся до ПП "Артек-Союз" з претензією, відповідно до якої просило сплатити штраф у сумі 68 789,52 грн. за неналежне виконання умов Договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як зазначено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перш ніж застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді штрафної санкції, необхідно встановити наявність у його діях порушення зобов'язань за вказаним договором щодо виконання оновлення (освіження) продовольства, оскільки відсутність протиправної поведінки особи виключає можливість застосування до неї штрафних санкції.

Як зазначено у п. 5.4.1 договору, для оновлення (освіження) продовольства відповідач повинен отримати від замовника відповідну заявку для такого виконання. Проте, всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 ГПК України ні позивачем, ні прокурором не було надано суду жодного доказу вручення даної заявки ПП "Артек-Союз".

Таким чином, судами вірно встановлено, що відповідач не міг виконати зобов'язання за договором в строк до 01.01.2014 року.

Також, судам не надано доказів, що підтверджують обізнаність відповідача та узгодженість з ним проведення оновлення (освіження) продовольства відповідно до плану затвердженого військовою частиною А2756, що позбавило ПП "Артек-Союз" виконати роботи у зазначений договором строк.

Слід звернути увагу також і на ту обставину, що відповідач визнав факт отримання ним листа від 18.01.2014 року за вих. №286/5/157 Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, після отримання якого ПП "Артек-Союз" були розпочаті роботи по освіженню цурку військової частини А2756.

Отже, суди дійшли вірного висновку про недоведеність матеріалами справи факту порушення ПП "Артек-Союз" терміну виконання освіження (оновлення) цурку у кількості 36 844 кг, який перебував на зберіганні у військовій частині А2756, та відсутність правових підстав для нарахування відповідачу до сплати санкцій, передбачених п. 7.2.3 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013 року.

Щодо заяви приватного підприємства "Артек-Союз" про застосування позовної давності, слід зазначити таке.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що право позивача не порушено, дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, проте помилково вказали у судових рішеннях на самостійну підставу для відмови у позові -пропуск позивачем позовної давності, у зв"язку з чим колегія суддів вважає за необхідним виключити з мотивувальних частин рішення та постанови вказані висновки.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому судові рішення підлягають залишенню без змін з підстав викладених у даній постанові.

Щодо доводів скаржника, то вони відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що були спростовані судами попередніх інстанцій із наданням належної юридичної оцінки.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2015 року у справі №916/3243/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова