ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 914/3251/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірськолижний комплекс "Волосянка"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015у справіГосподарського суду Львівської областіза позовом Прокурора Сколівського району Львівської області м. Сколе Львівської області в інтересах держави в особі Славського дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірськолижний комплекс "Волосянка"3-ті особи1) Державна інспекція сільського господарства у Львівській області 2) Волосянківська сільська рада Сколівського району Львівської області 3) Товариство з обмеженою діяльністю "Захар Беркут" 4) гр. ОСОБА_4 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Високий Верх" 6) гр. ОСОБА_5 7) гр. ОСОБА_6 прозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованого будинку та привести земельну ділянку у придатний для використання стан в судовому засіданні взяли участь представники:

Генпрокуратури: Суходольський С.М. (посв. № 041032),

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

3-тіх осіб - ОСОБА_4 та ТОВ "Високий верх": ОСОБА_4 (за дов.),

решта 3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 30.09.2015 господарського суду Львівської області позов задоволено, зобов'язано ТОВ "Гірськолижний комплекс "Волосянка" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованого будинку охорони в с. Волосянка Сколівського району та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Постановою від 07.12.2015 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Гірськолижний комплекс "Волосянка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Треті особи подали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2009 Славським дочірнім лісогосподарським підприємством "Галсільліс" отримано Державний акт Серія ЯЯ №180410 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,7526 га, яка розташована на території Волосянківської сільської ради Сколівського р-ну Львівської обл. для ведення лісового господарства.

Відповідно до умов договору оренди від 28.09.2012, укладеного між ТОВ "Октант" та ТОВ "Захар Беркутостанньому надано в строкове платне користування базу відпочинку "Захар Беркут" по вул. Богдана Хмельницького 1, 3, 3А в с. Волосянка Сколівського р-ну Львівської обл. для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (надання послуг в сфері туристично-готельної, ресторанної, відпочинково-розважальної діяльності).

28.09.2012 сторонами договору підписано перелік майна, що передається в оренду в складі бази відпочинку "Захар Беркут" та акт приймання-передачі об'єкта оренди, які є додатками № 1 та № 2 до договору оренди.

За результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ТОВ "Захар Беркут" при спорудженні будинку охорони, проведеної 31.05.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, встановлено, що будинок охорони (контрольно-пропускний пункт загальною площею 30 м2), є тимчасовою спорудою без влаштування капітальних фундаментів.

09.08.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Октант", у якому зазначено, що останнім самовільно захоплено земельну ділянку площею 0,0030 га в с.Волосянка Сколівського р-ну Львівської обл., яка знаходиться у користуванні Славського дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" на підставі Державного акта Серія ЯЯ №180410, та побудовано на цій ділянці будинок охорони. За результатами перевірки Держсільгоспінспекцією у Львівській області 09.08.2013 винесено Припис №928, яким зобов'язано ТОВ "Октант" усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/2850/12 введено процедуру санації боржника ТОВ "Октант", а ухвалою суду від 05.09.2013 затверджено план санації підприємства, на виконання якого всі основні засоби та активи товариства передано до статутного капіталу ТОВ "ГК "Волосянка". Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант" ліквідовано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2014 у справі №914/2372/14 про припинення ТОВ "Октант" у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Ухвалою від 25.11.2014 ТОВ "ГК "Волосянка" залучено до участі у справі в якості відповідача.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2015 у справі №466/6984/13-а скасовано постанову Держсільгоспінспекції від 20.08.2013 про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді штрафу з формальних підстав.

Комісією Славського ДЛГП "Галсільліс" складено акт про те, що станом на 21.09.2015 незаконно збудований будинок охорони ТОВ "Октант" знаходиться на земельній ділянці, що належить Славському ДЛГП "Галсільліс"; відповідач по справі протягом судового розгляду справи не очистив дану земельну ділянку від незаконної забудови.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення Прокурора Сколівського району Львівської області з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, та зазначено, що позов прокурором Сколівського району Львівської області заявлено в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Славського дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" для захисту його прав, передбачених Земельним кодексом України.

При цьому судами попередніх інстанцій правомірно враховано приписи ст. ст.116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст.152 ЗК України).

Також судами обґрунтовано взято до уваги ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності визначена як одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Згідно з п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р. (далі - Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається (п.2.20, 2.21 Порядку). Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку). У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (п.2.30 Порядку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що паспорт прив'язки спірної тимчасової споруди у матеріалах справи відсутній. Будинок охорони розташований поза межами земельної ділянки, що належала ТОВ "Октант", в межах земельної ділянки, Славського ДП ЛГП "Галсільліс", якою воно користується на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами у цьому зв'язку правомірно зауважено, що доказів зворотного, а саме, правомірного будівництва будинку охорони в межах земельної ділянки відповідача, останнім не надавалось.

Також обґрунтовано, визнано безпідставним посилання відповідача на те, що вказані вище обставини встановлені на підставі висновку експерта, складеному із порушенням законодавства.

Так, статтею 43 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, висновки суддів попередніх інстанцій зроблені не лише на експертному висновку, а й на підставі усіх зібраних у справі письмових доказах, наданих, в тому числі третіми особами, які свідчать про знаходження спірної споруди за межами належної відповідачу земельної ділянки і проведена у справі судова землевпорядна експертиза лише підтвердила цей факт.

При цьому, у судів були відсутні підстави ставити під сумнів висновок проведеної у справі експертизи з врахуванням також і приписів ст.ст.384,385 КК України, якими за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від виконання покладених обов'язків передбачено кримінальну відповідальність експерта, про що зазначено і у самому висновку, який, до того ж, містить чіткі відповіді на всі поставлені питання, тому підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи були відсутні.

З врахуванням зазначеного вище вмотивованим є висновок судів про задоволення позову, а відтак судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.12.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/3251/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.