ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 914/2515/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В. Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі господарського суду№914/2515/15 Львівської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 102 088 818,72грн. пр. Прокоф'єва Л.В. - дов. №14-4 від 13.01.15р. пр. Богдан С.В. - дов. №Лв07/4-209-16 від 14.01.16р.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 102088818,72грн., з яких 59973864,70грн. заборгованість за поставлений природній газ, 19868009,47грн. пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 2234166,54грн. 3% річних, 20012778,02грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013р. щодо оплати переданого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2015р. (ОСОБА_3.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. (судді Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що враховуючи умови п.п.6.1, 11 додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013р., строк виконання зобов'язання щодо здійснення оплати відповідачем за поставлений йому природний газ не настав.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими та законними та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013р. між публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (п.6.1 Договору).

22 грудня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №11 до договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013р.

Відповідно до п.2.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №11 від 22.12.2014р продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі 200557,875 тис. куб. м, у тому числі: у 2013 році - 47591,411 тис. куб. м.; у 2014 році - до 64188,641 тис. куб. м.; у 2015 році - 88777,823 тис. куб. м.

У пункті 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.11 Договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р. договір №13-259-ВТВ від 04.01.2013р. набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами встановлено, що уклавши додаткову угоду №11 від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013р., сторони змінили порядок та умови проведення розрахунків (п.6.1) за природний газ, поставлений відповідно до вказаного договору та строк дії Договору (п.11). З аналізу пунктів 3, 4 додаткової угоди №11 вбачається, що остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за вказаним договором здійснюється відповідачем не пізніше 20.01.2016р.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили також з приписів ст.530 ЦК України, якою передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для застосування відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку за газ, необхідно, щоб сплата основної заборгованості була здійснена відповідачем поза межами порядку та умов проведення розрахунків, встановлених п.6.1 Договору (в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014р.).

Враховуючи наведене та беручи до уваги умови договору з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди №11 від 22.12.2014р., суди дійшли до висновку, що в даному випадку, відповідач не порушив зобов'язання щодо оплати природного газу, а строк виконання такого зобов'язання не настав, оскільки датою остаточного розрахунку за фактично використаний відповідачем природній газ є строк не пізніше 20.01.2016р., оскільки договір поставки газу діє до 31.12.2015р. В той час як позивач звернувся до суду до вказаної дати остаточного розрахунку за поставлений позивачем природній газ.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 102088818,72грн., з яких: 59973864,70грн. - основного боргу за договором №13-259-ВТВ від 04.01.2013р., 19868009,47грн. - пені, нарахованої на підставі п.7.2 зазначеного договору, 2234166,54грн. - 3% річних та 20012778,02грн. - інфляційні втрати, що нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені передчасно.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі №914/2515/15 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак