ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 910/8923/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. - доповідача,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Приватного акціонерного товариства
"Бліц-Інформ"
на рішення господарського суду міста Києва
від 13.08.2014 року
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.11.2015 року
у справі № 910/8923/13
господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Райффайзен Банк Аваль"
до Приватного акціонерного товариства
"Бліц-Інформ"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Сандуляк С.А.
відповідача - Паламар Л.В.
В С Т А Н О В И В:
В травні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 7 094 456,56 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 924 110,88 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 523 361,55 грн. та пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 155 647,99 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року (судді: Скрипка І.М., Коротун О.М., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом у розмірі 7094456,56 грн., заборгованість за відсотками у сумі 924 110,88 грн., пеню за кредитом в розмірі 523 361,55 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 155 647,99 грн., судовий збір у розмірі 68 820 грн.
В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 2 539 942 грн., заборгованості за відсотками у сумі 355 112 грн., пені за кредитом в розмірі 523361,55 грн., пені за відсотками у сумі 155 647,99 грн. та відмовити в позові у цій частині, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ", яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" (позичальник) укладено кредитний договір № 010/08/3705 і додаткові угоди до нього: № 010/08/3705-1 від 22.09.2008р., № 010/08/3705-2 від 21.11.2008р., №010/08/3705-3 від 31.07.2009р., № 010/08/3705/4 від 30.10.2010р., від 31.03.2010р., № 010/08/3705/6 від 30.07.2010р. та № 010/08/3705/7 від 29.03.2012р., згідно яких кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 24 000 000 грн., строком до 15.07.2010 р., та сплатою 15% річних. Обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості включно (п. 3.3. договору).
Згідно п. 3.4. договору сторонами встановлено порядок погашення заборгованості: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу - сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу - заборгованість за неустойкою та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.
Відповідно до пп. 5.1., 6.1. договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаних кредитних коштів та сплатити нараховані відсотки відповідно до умов договору. Також позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити його повернення та сплату відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок кредитора не пізніше останнього робочого дня місяця та остаточно при погашенні кредиту.
Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до договору), який буде коригуватися щоразу після видачі кожного траншу за цим договором, шляхом внесення відповідних змін в додаток № 1.
Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного погашення позичальником заборгованості (п.9.1.договору).
В пунктах 2, 3, 4 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 р. погоджено, що станом на дату її укладання заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, склала 7 094 456,56 грн., у тому числі: 5 741 532,73 грн. - заборгованість з погашення кредиту, 1 352 923,83 грн. - заборгованість з погашення процентів. Фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами і за згодою сторін відбувається зміна строку її погашення, таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Кінцевий строк погашення фактичної заборгованості за сумою кредиту - 30.04.2012 р., плата за користування кредитом - 14 % річних.
Пунктом 10.4 договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, нарахування якої здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
На виконання умов цього договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 782 511 грн., строком до 15.07.2010 р. та сплатою 22 % річних.
Позовні вимоги обгрунтовані неповерненням відповідачем у визначені договором строки кредитних коштів, заборгованість за якими станом на 25.04.2013 р. становила 7 094 456,56 грн., заборгованість за відсотками - 924110,88 грн., пеня за кредитом - 523 361,55 грн., пеня за відсотками - 155647,99 грн.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1048 та частин 1, 3 статті 1049 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредиту і відсотків за користування ним та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої договором, щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків за ним у заявлених розмірах.
При цьому, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені за кредитом та за несвоєчасну сплату відсотків, апеляційною інстанцією призначено судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, згідно висновку № 17271/14-45/9305/15-45 від 28.05.2015 р. якої встановлено отримання ПАТ "Бліц-Інформ" від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в період з 16.08.2007 р. по 11.04.2008 р. кредитних коштів за договором № 010/08/3705 від 09.08.2007 р. у розмірі 8 782 511 грн.
За даними банківських виписок по особовому рахунку № 20733165 та №20720156 ПАТ "Бліц-Інформ" за період з 01.01.2007 р. по 25.06.2013 р., розмір заборгованості останнього перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з урахуванням капіталізації відсотків в сумі 2 509 941,56 грн. (935 084 грн. + 1574857,56 грн.), становив 7 094 456,56 грн., кінцевий строк погашення заборгованості 30.04.2012 р., плата за користування кредитом розрахована на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14 % річних., а заборгованість ПАТ "Бліц-Інформ" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати процентів за користування кредитом станом на 25.04.2013 р. (за період з 29.03.2012 р. по 24.04.2013 р.) склала 920 816,55 грн.
Пеня за несвоєчасне повернення ПАТ "Бліц-Інформ" кредиту за період з 04.05.2012 р. по 30.10.2012 р. склала 523 361,55 грн., а пеня за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитом станом на 25.04.2013 р. склала 80 107,94 грн. (за період з 24.04.2012 р. по 24.04.2013 р.).
За експертним висновком розбіжність між сумою пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитом, відображеною в довідці про стан заборгованості ПАТ "Бліц-Інформ" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/08/3705 від 09.08.2007р. станом на 25.04.2013 р., та розрахунком експертів, виникла внаслідок врахування банком періоду, за який нарахована пеня більше ніж один рік.
Відтак, згідно вищевказаного висновку судово-економічної експертизи розмір заборгованості ПАТ "Бліц-Інформ" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/083705 від 09.08.2007 р., з урахуванням додаткових угод до нього, визначений у розрахунку (довідці про стан заборгованості) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 25.04.2013 р., склав всього 8 618 742,60 грн., в тому числі 7 094 456,56 грн. заборгованості за кредитом, з урахуванням капіталізації відсотків в сумі 2 509 941,56 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 920 816,55 грн., пені за прострочення строків погашення кредиту в сумі 523 361,55 грн. та пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 80 107,94 грн.
Водночас, судом апеляційної інстанції перевірено правильність нарахування позивачем заборгованості ПАТ "Бліц-Інформ" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати процентів за користування кредитом, яка становить 924 110,88 грн. (1 064 110,88 грн. (нараховано) - 140 000 грн. (сплачено).
Також апеляційним господарським судом обгрунтовано спростовано висновки експертів щодо розміру пені за прострочення строків погашення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 80 107,94 грн. на тій підставі, що банком враховано період, за який нарахована пеня більше ніж один рік, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 10.8. договору передбачено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням і виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років, а порядок і строк її нарахування передбачений п. 10.4. договору з урахуванням вказаної додаткової угоди.
За вказаних обставин апеляційною інстанцією визнано правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за період з 30.10.2010 р. по 24.04.2013 р., тобто в межах строку позовної давності, визначеного сторонами.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що додатковою угодою № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 р. до кредитного договору №010/08/3705 від 09.08.2007 р. передбачено збільшення заборгованості за кредитним договором без отримання кредитних коштів на суму 1 352 923,83 грн. та зобов'язано його сплачувати відсотки нараховані на відсотки, які включені до суми основного боргу, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулось до суду з позовом про визнання вказаної угоди недійсною.
Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014 р. у справі № 910/17463/13 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. у справі № 910/17463/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в частині задоволення позову про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 р. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У вказаній постанові касаційної інстанції зазначено, що погоджена сторонами умова про збільшення заборгованості за сумою кредиту на суму заборгованості за процентами не свідчить про нарахування процентів на проценти, оскільки з 29.03.2012 року (моменту набрання чинності оспорюваною додатковою угодою) вказані кошти за своєю природою є кредитом, а положення п. 3 додаткової угоди № 010/08/3705/7 від 29.03.2012 р. до кредитного договору № 010/08/3705 від 09.08.2007 р. не суперечить ст.ст.1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.
В силу частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За вказаних обставин апеляційною інстанцією обгрунтовано спростовано доводи відповідача про збільшення позивачем заборгованості за кредитним договором без отримання кредитних коштів на суму 1 352 923,83 грн. та, відповідно, нараховано на відсотки, які включені до суми основного боргу. Також вірно спростовано посилання відповідача щодо нарахування позивачем відсотків, нарахованих на відсотки у сумі 659 038,73 грн. згідно додаткової угоди №010/08/3705/4 від 31.03.2010р., оскільки вказані кошти у сумі 659 038,73 грн. також є кредитними.
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, з огляду на недоведення відповідачем належними та допустимими доказами факту сплати позивачу 7 094 456,56 грн. заборгованості за кредитом, 924 110,88 грн. заборгованості за відсотками, 523 361,55 грн. пені за кредитом та 155 647, 99 грн. пені за відсотками, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача цих сум боргу грунтується на вимогах закону.
Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Водночас, приписами статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували норми 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України та статті 217 Господарського кодексу України та прийшли до вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від нарахованих позивачем сум.
Доводи касаційної скарги щодо необгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 2 539 942 грн., боргу за відсотками в сумі 355 112 грн., пені за кредитом у розмірі 523 361,55 грн. та пені за відсотками в сумі 155 647,99 грн., не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.
Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 910/8923/13 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко