ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/3424/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015у справі№ 910/3424/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" проприпинення дії, яка порушує право за участю представників сторін:

від позивача: Гіневська-Фареник М.О. - за довіреністю;

від відповідача: Гогітідзе В.Ф. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рада-2" звернулось до Господарськогго суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Реконструкція" про зобов'язання зарахувати кошти, отримані від позивача у розмірі 216 109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі № 910/11433/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі №910/3424/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі №910/3424/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі №910/3424/15-г в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Рада 2" та ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №450413 від 02.07.2012 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13 вирішено стягнути з ТОВ "Рада 2" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 247650, 72 грн., пеню - 12216, 89 грн., 3% річних - 2448,27 грн., інфляційні втрати - 261,12 грн. та судовий збір 5351, 54 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Рада 2" вказувало на те, що ТОВ "Євро-Реконструкція" не зарахувало отримані кошти у розмірі 216109,42 грн. в рахунок виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, що порушує на думку позивача його права.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.10.2013 по 30.09.2014 позивачем на рахунок відповідача було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., за платіжними дорученнями з призначеннями платежів "оплата за теплову енергію, згідно угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 450413 від 02.07.2012 за ТОВ "Рада 2" (платіжні доручення від 17.10.2013, 30.01.2014, 28.03.2014, 24.04.2014, 29.05.2014, 27.06.2014, 29.07.2014, 28.08.2014), "оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди дог. 450413 від 02.07.2012 за ТОВ "Рада 2" (платіжні доручення від 31.10.2015 (2 штуки), 30.09.3014).

Листом від 11.09.2014 за № 02-0778 позивач просив відповідача зарахувати отримані кошти в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13 на загальну суму 214044,45 грн.

Листом від 13.10.2014 року за № 09/1855 відповідач повідомив позивача, що частина коштів зарахована ним в оплату боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 за № 910/11433/13, а частина - в рахунок поточної заборгованості позивача за договором № 450413.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у розділі 6 договору, зокрема, відповідно до п. п. 6.4., 6.5. договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує щомісячно з 07 по 14 число в енергопостачальній організації.

Згідно п.6.6 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком - фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.7. договору при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем.

Відповідно до п. 6.7.1. цього договору, у разі невиконання покупцем умов, зазначених у п. 6.7. даного договору, грошові кошти отримані згідно платіжного доручення, де не вказані рік та місяць, за який здійснюється платіж, зараховуються енергопостачальною організацією як сплата за теплову енергію, оплата вартості якої прострочена споживачем найдовше (оплата за минулі періоди).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в платіжних дорученнях, на які посилається позивач, не зазначено місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачувалась позивачем, чим порушені умови п.6.7. договору, тому відповідачем правомірно частково зараховані кошти в погашення поточного боргу у відповідності до вимог п.6.7.1. договору.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про не доведення позивачем порушення діями відповідача його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року у справі №910/3424/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк