ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/20702/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 910/20702/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"допублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно отриманих коштівза участю представників сторін:

від позивача: Маркова Т.Л., дов. від 31.12.2015

від відповідача: Стефієнко І.М., дов. від 23.11.2015

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсними трьохсторонньої додаткової угоди від 01.11.2012 та додаткової угоди від 01.03.2013, укладених до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, та стягнення 4 497,35 грн безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірні додаткові угоди суперечать закону та є недійсним, оскільки були укладені стосовно житлових будинків по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві, які ніколи не перебували на його балансі чи в управлінні, позивач не мав доступу до вказаних об'єктів і не міг отримувати послуги з електропостачання від ПАТ "Київенерго", а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для укладення з позивачем правочинів щодо вказаних будинків та, відповідно, відсутні правові підстави на отримання від позивача за спірними угодами грошових коштів, які відповідач зобов'язаний повернути, як безпідставно отримані, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2015 (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 01.11.2012 до договору № 252 від 14.02.1990 про постачання електричної енергії, укладену між ПАТ "Київенерго", дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового значення "Екос" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ТОВ "Перший український експертний центр".

Визнано недійсною додаткову угоду від 01.03.2013 до договору № 252 від 14.02.1990 про постачання електричної енергії, укладену між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Перший український експертний центр".

Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ТОВ "Перший український експертний центр" 4 497,35 грн безпідставно отриманих грошових коштів та 4 263,00 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд, керуючись ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст. 229 ЦК України, виходив з того, що спірні угоди були укладені позивачем під впливом помилки, оскільки позивач вважав, що житлові будинки по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві були передані саме на його баланс та він мав намір отримувати та оплачувати послуги з постачання електричної енергії. Однак, матеріалами справи не підтверджується обставини передачі вказаних житлових будинків на баланс чи в управління позивачу у справі та споживання ним електричної енергії. Натомість, доведено факт передачі вказаних будинків безоплатно в комунальну власність територіальної громади міста Києва та в управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 4 497,35 грн безпідставно набутих коштів, сплачених позивачем за липень та серпень 2013 року в якості оплати електричної енергії та пені за недійсним угодами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (склад колегії суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 14.02.1990 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", як постачальником, та дочірнім підприємством "Екос", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 252.

29.10.2010 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та дочірнім підприємством "Екос" укладено додаткову угоду до договору № 252 від 14.02.1990, відповідно до додатку № 1 якої договір про постачання електричної енергії № 252 викладений у новій редакції.

Відповідно до п. 1 договору в редакції додаткової угоди від 29.10.2010, постачальник (АЕК "Київенерго") продає електричну енергію споживачу (ДП "Екос") для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача" (Додаток 4А), відповідно до якого електрична енергія постачалась до об'єктів по вул. П. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9.

01.11.2012 між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (сторона-1, відповідач), дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового значення "Екос" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (сторона-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (сторона-3, позивач) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, згідно з умовами якої сторона-2 (ДП "Екос") передала позивачу, а позивач прийняв всі права та зобов'язання, визначені договором № 252 від 14.02.1990 та додатками до нього.

Згідно з п. 3 додаткової угоди сторона-1 - ПАТ "Київенерго" погодила зміну сторони договору № 252 від 14.02.1990.

Пунктом 4 додаткової угоди визначено термін дії договору № 252 від 14.02.1990 - до 01.03.2013.

01.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" укладено додаткову угоду до договору № 252 від 14.02.1990 про постачання електричної енергії, за умовами якої сторони домовились, зокрема, продовжити строк дії договору до 01.07.2013.

16.10.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 4167 від 16.10.2013, в якому просив припинити розрахунок за лічильниками, розташованими по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9, по особовому рахунку № 3510252, а також просив направити представника для закриття розрахунків.

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсними трьохсторонньої додаткової угоди від 01.11.2012 та додаткової угоди від 01.03.2013, укладених до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, та стягнення 4 497,35 грн безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). (п. 2 Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення").

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними трьохсторонньої додаткової угоди від 01.11.2012 та додаткової угоди від 01.03.2013, укладених до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, та стягнення 4 497,35 грн безпідставно отриманих коштів.

В якості підстав недійсності вказаних угод позивач послався на ч. 1 ст. 203 ЦК України та вказав про те, що спірні додаткові угоди суперечать закону, оскільки укладені стосовно житлових будинків по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві, які на його балансі чи в управлінні не перебували, а позивач не мав доступу до вказаних об'єктів і не міг отримувати послуги з електропостачання від ПАТ "Київенерго", а відтак, спірні угоди були укладені за відсутності у позивача та відповідача підстав для їх укладення.

Однак, суди попередніх інстанцій визнали спірні угоди недійсними на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України у зв'язку з тим, що спірні угоди були укладені позивачем під впливом помилки, яка позивачем в якості підстави позовної вимоги не заявлялась. Відповідні докази зміни позивачем підстав позову в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 ГПК України, відсутні в матеріалах справи.

Крім того, поза увагою судів залишились обставини правових підстав укладення між сторонами у справі спірних угод. Тобто, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про недійсність спірних угод, не з'ясували, на якій підставі ТОВ "Перший український експертний центр", який не приймав ні в управління, ні на баланс житлові будинки по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві, уклало з відповідачем трьохсторонню додаткову угоду від 01.11.2012 та додаткову угоду від 01.03.2013 до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990, та прийняло на себе всі права та обов'язки споживача електричної енергії, визначені договором про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990 та додатками до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи передача-прийняття житлових будинків по вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві до комунальної власності територіальної громади міста Києва відбувалась за участю ПАТ "ХК "Київміськбуд", Київської міської державної адміністрації, Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, а балансоутримувачем вказаних будинків на даний час є комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

Однак, суди попередніх інстанцій не вирішили питання щодо участі вказаних юридичних осіб у спірних правовідносинах, не встановили, чи може вплинути рішення у даній справі на їх права та обов'язки, не з'ясували, чи укладало комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", як балансоутримувач зазначених будинків, договір на постачання електричної енергії з ПАТ "Київенерго", якщо укладало, то з якої дати та чи виконувався такий договір, не з'ясували суди і позицію вказаних підприємств та установ по суті позовних вимог, що не свідчить про повне та об'єктивне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Крім того, не взяли суди до уваги і те, що спірні угоди до договору про постачання електричної енергії № 252 від 14.02.1990 закінчили термін своєї дії, тривалий час - з 01.11.2012 виконувались їх сторонами і лише в жовтні 2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 4167 від 16.10.2013 (т.1, а.с. 169) про припинення розрахунків за лічильниками по об'єктам за адресами: вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 в місті Києві, та направлення представника для закриття розрахунків. Однак, суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку вказаному листу, а також наявним в матеріалах справи доказам, в т.ч. звітам про використану електроенергію, актам про використану електроенергію, актам приймання-передавання товарної продукції, підписаним між сторонами, рахункам на оплату спожиту електроенергії та банківській виписці по рахунку (т.1, а.с.92-168) на предмет виконання сторонами своїх зобов'язань за спірними угодами, та зокрема їх схвалення позивачем.

З огляду на викладене, суди допустили неповне з'ясування обставин справи у зв'язку з чим дійшли до передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду справи необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, вірно встановити права та обов'язки сторін у справі, вирішити питання щодо залучення інших осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі, дати доводам учасників судового процесу та наявним в матеріалах справи доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/20702/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Акулова

В. Саранюк