ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/19742/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2015у справі№ 910/19742/15 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"доприватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"простягнення 34 114,00 грн страхового відшкодуванняза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення 34 114,00 грн страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТП/0041692/2.1.5.1. від 01.07.2014 страхове відшкодування в розмірі 34 114,00 грн, він набув на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/19742/15 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Країна" 34 114,00 грн страхового відшкодування та 1 827,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (склад колегії суддів: Суховий В.Г. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач після виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, у межах фактичних затрат, тобто, на всю суму виплаченого ним страхового відшкодування, оскільки чинним законодавством не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, який є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в сумі 21 741,12 грн, а в решті вимог відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (страховик, позивач) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/ТП/41692, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки "Nissan Qashqai 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_1

Строк дії договору згідно з п.8: з 12.01.2015 по 11.07.2015.

За змістом п. 18.1. договору розмір збитку та страхового відшкодування може здійснюватись страховиком, зокрема, на підставі рахунків СТО.

15.04.2015 о 12 год. 15 хв. в м. Львів на вул. Зелена-Вулецька сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Peugeot Boxer" р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля "Nissan Qashqai 1.6", р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 14.05.2015 у справі №441/636/15-п водія автомобіля "Peugeot Boxer" р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн.

15.04.2015 страховик - ПАТ "СК "Країна" отримав повідомлення про настання страхового випадку із застрахованим за вказаним вище договором страхування транспортним засобом, а 29.04.2015 отримав від страхувальника заяву про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно з рахунком на оплату №86 від 22.04.2015, виставленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, який здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, власнику автомобіля "Nissan Qashqai 1.6", вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 34 114,00 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу №03/ТП 41692 від 01.07.2014 та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що страховиком було складено страховий акт №03/35609/2.1.5.1 від 03.06.2015, відповідно до якого страхувальнику було призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 34 114,00 грн.

На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту №03/ТП 41692 від 01.07.2014, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 34 114,00 грн безпосередньо на рахунок виконавця робіт з ремонту автомобіля - ФОП ОСОБА_9, що підтверджується платіжним дорученням № 5480 від 03.06.2015.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент спричинення ДТП - 15.04.2015 цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_7 під час експлуатації автомобіля "Peugeot Boxer" р.н. НОМЕР_2, була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2685957. Згідно із зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, склав 50 000,00 грн, франшиза - 0 (нуль) грн; строк дії полісу з 05.09.2014 по 04.09.2015.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи, із претензією № 4039 від 11.06.2015 про відшкодування шкоди в сумі 34 114,00 грн в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Однак, відповідач, вимоги претензії не задовольнив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю "Nissan Qashqai 1.6", р.н. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Городоцького районного суду Львівської області від 14.05.2015р. у справі № 441/636/15-п особою винною у вчиненні 15.04.2015 ДТП є водій автомобіля "Peugeot Boxer" р.н. НОМЕР_2, - ОСОБА_7

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля марки "Peugeot Boxer", р.н. НОМЕР_2, була застрахована відповідачем - ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/2685957.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "Peugeot Boxer" р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_7, є відповідальним за завдану останнім внаслідок ДТП власнику автомобіля Nissan Qashqai 1.6", р.н. НОМЕР_1, шкоду, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс № АІ/2685957) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (позивач у даній справі) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, який є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розмір страхового відшкодування було визначено позивачем у даній справі відповідно до умов договору добровільного страхування на підставі рахунку на оплату робіт з ремонту пошкодженого автомобіля, який, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та який разом зі страховим актом позивача №03/35609/2.1.5.1 від 03.06.2015 і платіжним дорученням № 5480 від 03.06.2015 є достатніми доказами фактично понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" має відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який не може перевищувати визначеного в полісі ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого, та в межах понесених позивачем фактичних затрат на виплату страхового відшкодування.

Однак, як встановлено судами, фактичні затрати позивача не були відшкодовані відповідачем, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 34 114,00 грн не перевищує ліміту відповідальності відповідача та є обґрунтованою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги у даній справі, стягнувши з ПАТ "Страхове товариство "Гарантія" страхове відшкодування у розмірі 34 114,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/19742/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

В. Саранюк