ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/13473/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Моісеєнка Б.І.,

третьої особи - Моісеєнка Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015

у справі № 910/13473/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" про внесення змін до кредитного договору від 29.02.2012 № 009-02-12 в частині строків повернення траншів та процентів за ними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2015 до участі у справу залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2015 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Мальченко А.О. - головуючий, судді Жук Г.А., Суховий В.Г.), позов задоволено. Внесено зміни до кредитного договору № 009-02-12 від 29.02.2012, укладеного ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "АСИ-ОЙЛ" в частині строків (термінів) повернення траншів та процентів за ними, наданих ТОВ "АСИ-ОЙЛ".

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 21.07.2015, постанову апеляційного суду від 14.12.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 652 ЦК України, ст.ст. 42, 218 ГК України, а також не враховано практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України у подібних відносинах. Крім того, відповідачем зауважено на тому, що господарськими судами не враховано, що якщо певна подія носить загальних характер та стосується обох договірних сторін, то ця обставина не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку. Зокрема, конфлікт на Донбасі зачіпає в тому числі і банк, а не тільки позивача у справі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судами попередніх інстанцій встановлено, наступне:

- 29.02.2012 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (за договором банк) та ТОВ "АСИ-ОЙЛ" (за договором позичальник) укладений кредитний договір № 009-02-12, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в розмірі, що не перевищує суму кредиту в порядку та на умовах, які встановлені договором, а позичальник приймає та зобов'язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі (п. 1.1. договору);

- графою 1 розділу 1 договору встановлено тип кредитування - відклична кредитна лінія, що відновлюється;

- максимальна сума кредиту, якою позичальник може одночасно користуватись на підставі цього договору, складає 1 387 000,00 доларів США (графа 3 розділу 1 договору);

- відповідно до графи 7 розділу 1 договору позичальник зобов'язаний сплатити банку фіксовані проценти у розмірі - 10% річних у випадку виконання позичальником умов договору, 12% річних - у випадку невиконання позичальником будь-якої з умов пунктів 2.3.8. договору;

- у графі 8.1 договору передбачено, що строк, протягом якого позичальник може користуватися траншем, складає 4 місяці;

- графою 8 розділу 1 договору встановлено дату повернення кредиту - 27.02.2015;

- договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі (п. 6.2. договору);

- в подальшому сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, згідно яких сторонами внесено зміни та доповнення до договору;

- згідно з додатковою угодою від 18.05.2012 № 1 до договору було збільшено ліміт фінансування позичальника до 1 965 000,00 доларів США та змінено графік погашення кредиту з кінцевим терміном - по 27.02.2015;

- 25.03.2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору, відповідно до якої останні домовились встановити (пролонгувати) строк погашення траншу у розмірі 170 000,00 доларів США наданого 28.10.2013 до 26.06.2014;

- відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", проведення АТО розпочалося з 13.04.2014;

- 25.04.2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до договору, згідно з якою сторони домовились реструктуризувати прострочену заборгованість на загальну суму 687 000,00 доларів США шляхом встановлення строку погашення траншів не пізніше 02.06.2014, а також змінили строк погашення траншів на загальну суму 990 000,00 доларів США - не пізніше 02.06.2014;

- додатковою угодою від 24.07.2014 № 7 до договору сторони дійшли згоди встановити строк погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 965 000,00 доларів США не пізніше 27.02.2015.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитного договору на умовах, які досягнуто сторонами під час його укладання. На думку позивача такою обставиною є проведення антитерористичної операції на території Донбасу, а також ті суспільно-політичні події, які передували та супроводжували проведення антитерористичної операції.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач в тому числі стверджував про недотримання позивачем досудового врегулювання спору як це передбачено ч. 2 ст. 188 ГК України.

Враховуючи те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, колегія суддів погоджується з правильним висновком господарських судів про помилковість стверджень відповідача на недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозиції про зміну умов договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що істотна зміна обставин підтверджується сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 12.09.2014 № 3078/05-4 про настання обставин непереборної сили, зі змісту якого вбачається, що відповідно до листа Служби безпеки України від 13.06.2014 № 33/2117, на підставі ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", 07.04.2014 прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях, тоді як місцем реєстрації позивача є м. Донецьк і основну господарську діяльність (роздрібна торгівля пальним) позивач здійснює на території Донецької області. З огляду на наведені обставини господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для внесення змін до кредитного договору на умовах, визначених у позовній заяві.

Однак, Вищий господарський суд України з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне:

Так, одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях ст.ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Одночасно, згідно з ч. 4 ст. 652 ЦК України необхідними умовами для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду є наявність виняткових випадків, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Приймаючи оскаржені судові рішення господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у даному випадку про істотну зміну обставин свідчить факт проведення на території місцезнаходження позивача бойових дій та здійснення антитерористичної операції, що позбавило останнього можливості нормально здійснювати господарську діяльність і при цьому: - сторони не могли передбачити у майбутньому різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, а тому в момент укладення договору виходили з того, що така зміна обставин не настане; - подальше виконання договору, без відповідних змін, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Будь-яких інших обставин в обґрунтування позовних вимог позивач не наводив, а господарські суди відповідно таких не встановили.

Виходячи з наведених вище обставин справи, Вищий господарський суд України вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для внесення змін до кредитного договору від 29.02.2012 № 009-02-12 в частині строків повернення траншів та процентів за ними, оскільки господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши всі обставини, на які послався позивач в обґрунтування позову, не встановили наявність передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України виняткових випадків для зміни кредитного договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Водночас, встановивши обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини, передбачені ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"), правові наслідки яких, визначені ст. 617 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій помилково ототожнили вказані обставини з істотною зміною обставин у розумінні положень ст. 652 ЦК України.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Якщо фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції може прийняти нове рішення.

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте до встановлених обставин неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/13473/15 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" (83114, Донецька область, м. Донецьк, вул. Щорса, 108-А, ідентифікаційний код 30500737) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (01601, м. Київ, вул. В. Житомирська, 20, ідентифікаційний код 22906155) 1 339,90 грн. судового збору з апеляційної скарги та 1 461,60 грн. судового збору з касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Здійснити поворот виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.09.2015 № 910/13473/15 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015 - у разі подання доказів такого виконання.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко