Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №910/1231/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/1231/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№ 910/1231/15-гза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" простягнення 49 357, 49 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулась до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення 49357,49 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі № 910/1231/15-г провадження у справі в частині стягнення суми в розмірі 32 055,59 грн. припинено, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 361,85 грн., в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №910/1231/15-г рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 змінено. Викладено резолютивну частину в такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхове відшкодування в сумі 17 301 (сімнадцять тисяч триста одна) грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 3. Припинити провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 32 055,59 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2014 позивач як Страховик та ОСОБА_5 як Страхувальник уклали договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхуванням наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/6752732/1007/14, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_1 (судом першої інстанції помилково в тексті рішення вказано знак НОМЕР_2 - примітка суду).

В п. 20 Договору сторонами погоджено, що строк дії Договору 12 місяців (1 рік) з 00:00 год. 26.01.2014 по 24:00 год. 25.01.2015.

08.03.2014 близько 15 год. 15 хв. в м. Києві перед виїздом з парковки по вул. Драгомирова, 3 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Тойота Авенсіс", державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, визнано ОСОБА_6, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2014 у справі № 757/6911/14-п та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9359531 від 11.03.2014.

З наявних в матеріалах справи копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 9158569 від 28.11.2013 та витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України слідує, що в період з 03.12.2013 по 12.12.2014 (дата спірної ДТП 08.03.2014) цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно з полісом АС № 9158569 (страхувальник ОСОБА_6).

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем автомобіль.

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14370/13 від 20.02.2012) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок вказаної ДТП, та 18.05.2014 складено відповідний актуалізований висновок № 01296/КВ, згідно з яким вартість збитків, завданих автомобілю складає 49 357,49 грн.

Згідно зі складеними позивачем Страховими актами 1 № 2300041698 від 15.05.2015 та 2 № 2300041698, з урахуванням розрахунку матеріальних збитків по справі № 23000041698 та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 49 916,03 грн.

Вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку-фактурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосиметрія" № АС-00001356 від 30.04.2015 на суму 49 916,03 грн. (особи, яка здійснила ремонт автомобіля).

Згідно з наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень № 0019469 від 15.05.2014 та № 0025161 від 24.06.2014, страхове відшкодування в сумі 49 916,03 грн. перераховано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосиметрія".

З відміток банку на вказаних платіжних дорученнях слідує, що платежі банком проведені, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

З матеріалів справи слідує, що з метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування позивач звертався до відповідача з Заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації № 03-17/7334 від 02.07.2014, на який відповідач відповів листом № 8875/12 від 15.10.2014, в якому вказав на помилковість неврахування позивачем при розрахунку суми збитків коефіцієнту фізичного зносу та зазначив, що, за його розрахунком, розмір страхового відшкодування становить 32 055,59 грн.

Однак, за замовленням відповідача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16321/14 від 18.04.2012) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок спірної ДТП, та 07.10.2014 складено відповідний Звіт про оцінку вартості майнової шкоди № 828/14, згідно з яким вартість майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 32 055,59 грн.

Таким чином, між сторонами, виник спір щодо розміру страхового відшкодування, обов'язок щодо сплати якого відповідач має перед позивачем.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з розміру збитків з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Проте, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду вказав на те, що позивач має право на стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 49916,03 грн., яка встановлено в рахунку-фактурі ТОВ "Автосиметрія" №АС-00001356 від 30.04.2015.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, вірним є висновок, що чинне законодавство не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу, в той час як стаття 29 Закону, виходячи з характеру спірних правовідносин, регулює правовідносини між відповідачем як страховиком та його застрахованою особою, а не між відповідачем як особою, зобов'язаною відшкодувати збитки за винну особу (тобто, фактично, винною особою), та позивачем як особою, яка відшкодувала збитки постраждалій особі (тобто, фактично, постраждалою особою).

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визначення суми яка підлягає відшкодуванню позивачу у розмірі 49916,03 грн.

Враховуючи, під час розгляду справи в суді першої інстанції в рахунок сплати спірного страхового відшкодування відповідач перерахував позивачу 32 055,59 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 170778 від 28.04.2015 та сторонами не заперечується, суд апеляційної інстанції правомірно стягнув з відповідача 17301,90 грн.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі апеляційною інстанцією рішення.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на нього, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України