ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 908/4623/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А. Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 30.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі№ 908/4623/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"провизнання поруки припиненоюза участю представників сторін:

позивача: Лазько В.Г., дов. від 12.01.2015 № 7

відповідача: Русскіна О.В., дов. від 04.01.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання припиненою поруки, оформленої договором від 12.11.2007 № 11053828000/П.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2015 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 у справі № 908/4623/15 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Сухового В.Г., Жук Г.А.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 908/4623/15, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами надано невірну юридичну оцінку факту припинення юридичної особи - боржника за кредитним договором, наслідком чого є припинення в силу закону зобов'язань як за кредитним договором, так і зобов'язання позивача за договором поруки.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", яке в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", та Закритим акціонерним товариством "Гівара" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 11053828000 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого сторонами погоджено надання поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 750000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" (далі - поручитель) було укладено договір поруки від 12.11.2007 № 11053828000/П, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за невиконання Закритим акціонерним товариством "Гівара" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11053828000П від 10.10.2006.

Як визначено судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із неналежним виконанням Закритим акціонерним товариством "Гівара" своїх зобов'язань за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" як поручителя про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2011 у справі № 31/5009/5681/11 у позові було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 31/5009/5681/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2012, вищевказане рішення Господарського суду Запорізької області було скасовано, позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1480276,89 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 118474,50 грн. та відповідні судові витрати.

10.08.2012 Орджонікідзевським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 у справі № 31/5009/5681/11.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" та замінено сторону виконавчого провадження за судовим наказом від 05.04.2012 у справі № 31/5009/5681/11 її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Судом першої інстанції з'ясовано, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 у справі № 31/5009/5681/11 змінено спосіб виконання, а саме: прийнято рішення про стягнення з ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості шляхом проведення опису, накладання арешту та реалізації на публічних торгах нежитлового приміщення, загальною площею 243,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 68 та належить ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на праві власності.

Також судами попередній інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.10.2014 у справі № 25/60/09 банкрута - Закрите акціонерне товариство "Гівара" було ліквідовано та встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, до числа яких входять і вимоги ПАТ "Дельта Банк", вважаються погашеними.

10.10.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення Закритого акціонерного товариства "Гівара" як юридичної особи.

Посилаючись на припинення ЗАТ "Гівара" як боржника за кредитним договором та припинення у зв'язку із цим забезпеченого порукою зобов'язання, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про визнання припиненою поруки, оформленої договором від 12.11.2007 №11053828000/П, вважаючи, що відсутні підстави для покладення на нього обов'язку із виконання грошового зобов'язання позичальника перед банком.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення суду про стягнення з поручителя заборгованості за договором, забезпеченим порукою, прийнято та набрало законної сили до моменту ліквідації боржника, і на момент винесення рішення вказані обставини не існували; судові рішення відповідно до вимог ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими до виконання; вимога позивача про визнання припиненою поруки фактично зводиться до намагання уникнути виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 31/5009/5681/11 та намагання її переглянути у спосіб не передбачений чинним законодавством.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як передбачено ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок порушення боржником - Закритим акціонерним товариством "Гівара" своїх зобов'язань за кредитним договором, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі № 31/5009/5681/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2012, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1480276,89 грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 118474,50 грн.; запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було про припинення Закритого акціонерного товариства "Гівара" як юридичної особи внесено 10.10.2014.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Однією з основних засад судочинства згідно із ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 6-172цс15 від 25.11.2015, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки, а припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за договором, забезпеченим порукою, набрало законної сили раніше, ніж було ліквідовано боржника, і на момент його винесення такі обставини не існували, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для припинення зобов'язання поручителя.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 908/4623/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир