ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 908/3944/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 908/3944/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя, про стягнення 27 202,90 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року позивач ПП "Драг" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Газ Інвест" про стягнення 27 202,90 грн.

Вказував, що 18.05.2013 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений контракт № 35, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити засоби хімізації рослин (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості і за ціною, вказаною у вантажних накладних, на визначених договором умовах.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив стягнути з відповідача 16 200,00 грн. основного боргу, 845,50 грн. 3% річних та 10 157,40 грн. інфляційних втрат, а всього - 27 202,90 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 серпня 2015 року (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Геза Т.Г. - головуючого, Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути із відповідача на користь позивача 16 200,00 грн. основного боргу, 845,50 грн. 3% річних, 10 157,40 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

У касаційній скарзі ТОВ "Газ Інвест", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 617 ЦК України, ст.ст. 218, 219 ГК України, - просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2013 між ПП "Драг" (постачальником) та ТОВ "Газ Інвест" (покупцем) був укладений контракт № 35, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити засоби хімізації рослин (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості і за ціною, вказаною у вантажних накладних, на визначених договором умовах.

Згідно п. 2.1 контракту вартість та асортимент продукції, поставленої за даним договором, визначається за вантажними накладними.

Відповідно до п. 4.1 контракту його загальна вартість складає 16 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 700 грн.

Пунктом 10.1 контракту встановлено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного контракту позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 16 200 грн. згідно видаткової накладної № 35 від 18.05.2013, завірена належним чином копія якої знаходиться в матеріалах справи. Факт отримання товару відповідачем підтверджується копією довіреності № 15 від 16.05.2013 та підписом уповноваженої особи на вказаній видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.1 контракту покупець зобов'язується сплатити 100% загальної суми контракту не пізніше 01 жовтня 2013 року.

Згідно п. 3.2 контакту датою поставки вважається дата позначки покупця про отримання товару в накладній.

Відповідач у порушення умов договору, вартість поставленого йому товару на загальну суму 16 200,00 грн. не оплатив.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 617 ЦК України, ст.ст. 218, 219 ГК України, слід відхилити, оскільки, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, суди вірно виходили з того, що заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та не є штрафними санкціями, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від їх сплати.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 908/3944/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик