ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 905/1331/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 10.09.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015у справі№ 905/1331/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" 2. Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш"Провизнання поруки припиненоюза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки № SR 11-040/28-4 від 24.02.2011, укладеного між ПрАТ "Азовелектросталь" та ПАТ "ОТП Банк".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2015 у справі № 905/1331/15 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 905/1331/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки факту неукладеності договору про надання кредиту № CR11-026/28-4 від 24.02.2011 стосовно Публічного акціонерного товариства "Маріупольській завод важкого машинобудування", у зв'язку із чим було збільшено обсяг відповідальності поручителя за цим зобов'язанням.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - банк), Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - позичальник-1) та Відкритим акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (далі - позичальник-2) було укладено договір про надання кредиту № СR 11-026/28-4 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

До кредитного договору сторонами були укладені договори про зміну договору про надання кредиту № СR 11-026/28-4 (№№ 1- 8), які відповідно до п. 7.3 кредитного договору, є його невід'ємною частиною.

Відповідно до положень розділу "Визначення термінів" кредитного договору, сторони погодили, що під поняттям "позичальник", яке застосоване в договорі, вони розуміють позичальника-1 (ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та/або позичальника-2 (ПАТ "Азовзагальмаш"); ліміт фінансування - максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає 23500000,00 доларів США.

Як визначено п. 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату від суми кредиту. Проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде погоджено сторонами.

За змістом кредитного договору отримання кредитних коштів може бути здійснено позичальником-1 та/або позичальником-2, але в межах спільного ліміту фінансування.

Банк здійснює надання кредиту позичальнику відповідно до кредитної(их) заявки(ок), яка(і) надається(ються) позичальником банку щонайменше за три банківські дні до передбачуваної дати отримання позичальником траншу, якщо сторони не домовляться про інше (п. 1.7.1 кредитного договору). Не зважаючи на інші умови договору, сторони домовились про те, що кредитна(і) заявка(и) може(уть) бути підписана(і), лише тим позичальником, за дорученням якого згідно кредитної(их) заявки(ок) банк зобов'язується надати транш на умовах, зазначених в такій(их) кредитній(их) заявці(заявках) (п. 1.7.1.1. кредитного договору).

Згідно із п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов'язався виконати боргові зобов'язання у повному обсязі в строк до 31.12.2012 включно. При цьому, у випадку укладання додаткової угоди, позичальник зобов'язаний виконати Боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 31.12.2015 (включно), якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами

Договорами про зміну договору про надання кредиту № 3 від 23.08.2012, № 6 від 30.04.2013, № 7 від 29 липня 2013 сторони дійшли згоди, що Ліміт фінансування за цим договором змінюється ( зменшується) за графіком, визначеним сторонами у п. 1.1.3 договору.

Договором № 4 про зміну договору про надання кредиту сторонами внесені зміни до п. 1.1.2 кредитного договору стосовно розміру зваженої вартості предмету застави; до п.п. 1.4.4-1.4.6 кредитного договору стосовно порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, та визначений порядок використання персональних даних.

Договором № 8 від 27.09.2013 про зміну договору про надання кредиту сторони внесли зміни до п. 1.1.3 кредитного договору, а саме - дійшли згоди про загальне зменшення ліміту фінансування до 18739199,66 дол. США., встановили, що починаючи з 30.09.2014 погашення кредиту здійснюється щоквартально рівними платежами від розміру заборгованості позичальника, що існуватиме перед банком станом на 30.09.2014; а також змінили п. 1.6 кредитного договору, встановивши строк виконання позичальниками зобов'язань до 29.12.2016 включно, в порядку встановленому п. 1.1.3 кредитного договору.

Відповідно до п. 1.12 кредитного договору сторони домовились, що позичальник-1 та позичальник-2 зобов'язуються перед банком виступати солідарними боржниками по цьому договору. Позичальник-1 та позичальник-2 несуть солідарну відповідальність перед банком до тих пір, поки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. Банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань до позичальника-1 або позичальника-2, або до всіх одночасно. Банк має право звернутись до позичальника-1 або позичальника-2 з вимогою про виконання боргових зобов'язань як в повному обсязі, так і визначеній банком частині. Пред'явлення банком вимоги щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє банк права пред'явлення вимоги щодо виконання іншої частини боргових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій встановили, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ВАТ "Азовзагальмаш" (позичальник-2) кошти згідно із меморіальними ордерами № 817152611 від 25.02.2011, № 817152610 від 25.02.2011, № 87120 від 30.04.2013, № 5903936 від 30.07.2013, № 1147 від 30.09.2013.

При цьому, згідно із умовами п. 1.12 договору про надання кредиту, виникнення солідарного обов'язку у ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та у ВАТ "Азовзагальмаш" з виконання зобов'язань за кредитним договором не ставиться в залежність від того, ким саме фактично були отримані кредитні кошти.

Також, судами першої та апеляційної інстанції визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту № СR 11-026/28-4 від 24.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (поручитель), укладено договір поруки № SR 11-040/28-4 від 24.02.2011.

У пункті 1.1 договору поруки зазначено, що кредитор уклав кредитний договір про зобов'язання з боржником, відповідно до положень якого повне, своєчасне та належне виконання зобов'язання боржником має бути забезпечене поручителем; беручи до уваги, що поручитель ознайомлений з текстом Договору про зобов'язання (кредитного договору), цілком розуміє його зміст та погоджується поручитися перед кредитором. Цим поручитель безумовно та безвідклично приймає на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за повне своєчасне та неналежне виконання боржником зобов'язань у повному обсязі зобов'язання; та зобов'язується перед кредитором, у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язання, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов'язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагатися кредитором у письмовій формі.

Згідно із розділом "Визначення термінів" договору поруки під поняттям "боржник", яке застосоване в договорі, розуміється боржник-1 (ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та/або боржник-2 (ВАТ "Азовзагальмаш"); під Договором про зобов'язання сторонами розуміється договір про надання кредиту № СR 11-026/28-4, укладений кредитором та боржником 24.02.2011, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього.

Як передбачено п. 2.1 договору поруки, порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов'язання, що підлягають виконанню за договором про зобов'язання та/або пов'язані з договором про зобов'язання, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено договорі про зобов'язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до договору про зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами договору про зобов'язання в майбутньому.

Обсяг вимог кредитора згідно договору про надання кредиту № СR 11-026/28-4 від 24.02.2011, що забезпечуються порукою за договором поруки, визначено п. 2.1 договору поруки.

За змістом п. 2.1.7 договору поруки сторони підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом договору про зобов'язання та будь-яке посилання в тексті цього договору на договір про зобов'язання чи окремі положення договору про зобов'язання є достатнім для включення відповідних положень договору про зобов'язання в текст цього договору лише шляхом посилання. Сторони встановили, що за обставини укладання сторонами договору про зобов'язання змін та/або доповнень до договору про зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання боржником зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в договорі поруки чи ні.

У разі зміни розміру зобов'язання після укладання договору поруки, в тому числі збільшення, таке зобов'язання забезпечується порукою у повному обсязі (п. 2.3 договору поруки).

Пунктом 8.2 договору поруки визначено, що віг набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, а також повного виконання зобов'язання за договором про зобов'язання, і такий день вважатиметься днем припинення цього договору

Суд апеляційної інстанції з'ясував, що 14.09.2012 між кредитором та поручителем було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки, відповідно до п. 2 якого поручитель погоджується із положеннями Договору № 4 від 14.09.2012 про зміну договору про зобов'язання, а також підтверджує, що зміни до договору про зобов'язання були попередньо погоджені із поручителем; при цьому договір поруки цілком і повністю забезпечує зобов'язання, що випливають із договору про зобов'язання, в тому числі з врахуванням змін внесених договором № 4.

27.09.2013 року кредитор та поручитель уклали договір № 2 про зміну договору поруки та визначили остаточний строк повернення кредиту до 29.12.2016 включно, в порядку та на умовах, що встановлені в договорі про зобов'язання.

Посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" не отримувало кошти за кредитним договором, у зв'язку із чим кредитний договір є неукладеним і не породжує для третьої особи будь-яких прав та обов'язків, позивач вважає, що тим самим було збільшено обсяг його відповідальності за договором про надання кредиту № CR 11-026/28-4 від 24.02.2011, що відповідно до ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як передбачено ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя (вказана правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-160цс13).

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-1161цс15).

Також, як зазначено у п. 4.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із ст.559 ЦК України.

Так, згідно із п. 2.1 договору поруки, порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов'язання, що підлягають виконанню за договором про зобов'язання та/або пов'язані з договором про зобов'язання (кредитним договором), у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено договорі про зобов'язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до договору про зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами договору про зобов'язання в майбутньому.

Пунктом 2.1.7 договору поруки сторони встановили, що за обставини укладання сторонами договору про зобов'язання змін та/або доповнень до договору про зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання боржником зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в договорі поруки чи ні.

При цьому, як передбачено п. 2.3 договору поруки, у разі зміни розміру зобов'язання після укладання договору поруки, в тому числі збільшення, таке зобов'язання забезпечується порукою у повному обсязі

Зазначені умови договору поруки є результатом домовленості між сторонами, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.09.2012 кредитор та поручитель уклали договір № 1 про внесення змін до договору поруки, згідно із яким поручитель погодився із положеннями Договору № 4 від 14.09.2012 про зміну договору про зобов'язання; 27.09.2013 кредитор та поручитель уклали договір № 2 про зміну договору поруки та визначили остаточний строк повернення кредиту до 29.12.2016, включно, в порядку та на умовах, що встановлені в договорі про зобов'язання (як визначено Договором № 8 від 27.09.2013 про зміну договору про зобов'язання).

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обізнаність та згоду позивача із змінами забезпеченого зобов'язання, за виконання якого він поручився, та відхиляючи доводи позивача щодо збільшення обсягу його відповідальності, обґрунтовано виходили з того, що позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про збільшення обсягу його відповідальності.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо неукладеності кредитного договору стосовно Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у зв'язку із неотриманням ним кредиту колегією суддів відхиляються, оскільки не ґрунтуються на приписах ст. 1054 Цивільного кодексу України, суперечать умовам укладеного кредитного договору, згідно із яким отримання кредиту може бути здійснено позичальником-1 та/або позичальником-2 в межах спільного ліміту фінансування і виникнення у позичальників солідарного обов'язку з виконання зобов'язань за кредитним договором не ставиться в залежність від того, ким саме фактично були отримані кредитні кошти, а також не відповідають змісту договору поруки, згідно із яким позивач поручився за виконання основного зобов'язання позичальником-1 та/або позичальником-2.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 905/1331/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир