ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 905/1322/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Прокофєва Л.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 рокуу справі№ 905/1322/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Красноармійськтепломережа"про стягнення 17 028 103,14 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 801 388,49 грн основного боргу, 2 584 142,03 грн пені, 6 323 793,40 грн інфляційних втрат та 383 195,10 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2015 (суддя - Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (головуючий - Бойченко К.І., судді - Стойка О.В., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково.

Зменшено розмір пені до 1 291 906,37 грн.

Стягнуто з комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13 448 224, 23 грн, з яких 6 801 388,49 грн - основний борг, 1 291 906,37 грн - пеня, 4 972 360,05 грн - інфляційні втрати, 382 569,32 грн - 3 % річних та судовий збір.

В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В решті рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 02.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Красноармійськтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 610/14-ТЕ-6, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

29.04.2014 додатковою угодою сторони внесли зміни до п. 1.2. договору та погодили, що газ, що продається за договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 21 819,0 тис. куб. м, в тому числі за місяцями кварталів (тис. куб. м): січень - 4 744,0, лютий - 4 173,0, березень - 3 647,0, квітень - 595,0, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 1 144,0, листопад - 3 267,0, грудень - 4 249,0.

У п. п. 2.1.1., 2.1.2. договору сторони погодили можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. п. 3.3., 3.4. договору).

Пунктом 5.2. договору (зі змінами згідно з додаткової угоди № 1 від 28.01.2014), встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, що разом становить 1 309,20 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За п. 6.3 договору (в редакції додаткової угоди № 3/51-02/2 від 16.10.2014) в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, на загальну суму 21 761 159,76 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарські суди встановивши, що відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав та, здійснивши перерахунок основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 801 388, 49 грн основного боргу та згідно з ст. 625 ЦК України 382 569, 32 грн 3 % річних, 4 972 360,05 грн інфляційних втрат і правильність висновків судів в цих частинах ніким не оскаржується.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан, особливий статус відповідача (використовує природній газ для надання послуг з постачання теплової енергії населенню), відсутність доказів спричинення позивачу значних збитків відповідним простроченням чи настання негативних наслідків, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив частково клопотання відповідача та застосувавши ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 1 291 906,37 грн.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення було порушено його права на справедливий суд, яке перебуває під захистом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року у справі за № 905/1322/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова