ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 904/59/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ПАТ "Радикал Банк" - не з'явився,

ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" - не з'явився,

Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби - Гончаренка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2015

та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

на бездіяльність головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойка О.М.

у справі № 904/59/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

про стягнення 1 500 000 дол. США, 397 788,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" на користь ПАТ "Радикал Банк" заборгованість за кредитом у сумі 1 378 180,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 11 015 792,74 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом у сумі 15 093,93 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 120 645,78 грн., штраф у сумі 239 790,00 грн., пеню у сумі 316 105,81 грн., судовий збір у сумі 68 820,00 грн.;

28.05.2014 господарським судом видано наказ із строком пред'явлення його до виконання до 22.05.2015.

15.12.2014 позивач (стягувач за виконавчим провадженням) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС) та просив визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо примусового виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14 та зобов'язати ВДВС вчинити виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 43698755, спрямовані на повне примусове виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14.

Скарга розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 (суддя Кармазіна Л.П.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (колегія суддів у складі: суддя Крутовських В.І. - головуючий, судді Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.), скаргу ПАТ "Радикал Банк" задоволено. Визнано незаконною бездіяльність головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойка О.М. щодо примусового виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 43698755, спрямовані на повне примусове виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.09.2015, ухвалу господарського суду першої інстанції від 16.06.2015 та відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не правильно застосовано положення ст.ст. 11, 32 Закону України "Про виконавче провадження". Так, на думку скаржника, дії державного виконавця повністю відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами встановлено, що:

- 04.06.2014 банк звернувся до виконавчої служби з заявою № 1854/14 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 та з клопотанням про накладення арешту на майно та грошові кошти боржника;

- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень зазначений судовий наказ надійшов до державного виконавця 13.06.2014;

- 17.06.2014 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43698755 та надано боржнику семиденний термін для добровільного виконання рішення суду, з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження;

- постанова про відкриття виконавчого провадження була вручена боржнику 26.06.2014;

- 27.06.2014 виконавча служба звернулась до боржника з вимогою № 484/1 та вимагала боржника виконати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 № 904/59/14 про стягнення з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" на користь ПАТ "Радикал Банк" заборгованості за кредитом;

- відповідно до платіжного доручення № 14206 від 27.06.2014 боржником у порядку добровільного виконання судового рішення було перераховано на рахунок з обліку депозитних сум Державної виконавчої служби України 11 761 154,33 грн.;

- у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення суду, 03.07.2014 боржник звернувся до виконавчої служби із заявою № 53/юр-62 від 27.06.2014 про закінчення виконавчого провадження;

- 05.08.2014 на рахунок банку від виконавчої служби надійшли грошові кошти у сумі 11 761 154,33 грн. в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" перед ПАТ "Радикал Банк" по кредитному договору № КЛ-4649/1-840 від 19.11.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 3349 від 07.07.2014;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014 за заявою ПАТ "Радикал Банк", яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014, було роз'яснено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014, зокрема що стосується стягнення з боржника на користь банку грошових коштів як у іноземній валюті так і у національній валюті. При цьому зазначено, що у резолютивній частині рішення гривневий еквівалент доларів США не змінює суті рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті, а відображає лише величину заборгованості з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США станом на 03.02.2014, що у свою чергу зазначено у мотивувальній частині рішення;

- державним виконавцем зазначено, що після здійснення перерахувань коштів, отриманих від боржника в межах виконавчого провадження, невиконана частина рішення господарського суду Дніпропетровської області становить: - за простроченою заборгованістю за основною сумою кредиту - 482 411,65 доларів США; - за простроченими процентами - 5 283,41 доларів США;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 відмовлено в задоволенні заяви головного державного виконавця Бойка О.М. про роз'яснення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 припинено провадження з розгляду заяви головного державного виконавця Бойка О.М. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду;

- зазначені ухвали господарського суду не оскаржувалися та набрали законної сили.

Звертаючись зі скаргою на бездіяльність ВДВС, стягувач обґрунтовував її тим, що державний виконавець безпідставно не розпочав примусове виконання рішення в частині невиконаного судового рішення. При цьому, банк зазначив про те, що ВДВС після 05.08.2014 не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, що, на думку позивача у справі, є порушенням ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до якої державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 1212 ГПК України передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Частиною 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про виконавчого провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавчого провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Закону "Про виконавче провадження" у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статі, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Господарськими судами встановлено, що всупереч роз'ясненому судовому рішенню державним виконавцем проявлена бездіяльність щодо вчинення у межах законодавчо визначеного строку передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, спрямованих на повне виконання судового рішення.

При цьому, подані стягувачем заяви від 12.08.2014 № 2876/14 та від 28.10.2014 № 4409/14-С1 про продовження здійснення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 43698755 головним державним виконавцем Бойком О.М. залишені без реагування.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язки і права державних виконавців - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, які полягають в наступному: - надіслати органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження постанову, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону та його відчуження; - з метою виявлення наявності майна боржника, організувати виїзд за місцем знаходження боржника і його майна; - у випадку виявлення майна боржника скласти акт опису та арешту майна боржника; - виявлене майно боржника передати на відповідальне зберігання; - надіслати банкам, в яких у боржника відкриті рахунки, копії постанови державного виконавця про арешт коштів боржника; - разом з постановами про арешт коштів боржника надіслати установам банків платіжні вимоги (списання коштів); - у випадку виявлення в установах банків грошових коштів у валюті відмінній від валюти стягнення, провести дії у відповідності до ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас господарськими судами встановлено, що жодних з вище перелічених дій, на момент подання скаржником скарги, державною виконавчою службою вчинено не було.

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Господарськими судами враховано, що протягом липня-грудня 2014 року на розгляді в господарських судах знаходились заяви про надання роз'яснень рішення суду та щодо встановлення порядку та способу виконання рішення, однак розгляд таких заяв господарськими судами не заважало виконавчій службі виконувати виконавчі дії до повного виконання рішення господарського суду. При цьому, на період розгляду даних заяв, виконавче провадження не зупинялось і провадження виконавчих дій державним виконавцем не відкладалось, а отже державний виконавець був зобов'язаний проводити передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії для недопущення порушення прав та законних інтересів банку.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвала господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, в той час як доводи касаційної скарги не ґрунтуються на положеннях наведеного вище законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11113, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 у справі № 904/59/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко