ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 5019/2862/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Сисуна О.І., м. Харківна ухвалувід 24.09.2015 господарського суду Рівненської областіта постановувід 22.10.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/2862/11 господарського суду Рівненської областіпро банкрутство закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", с. Городок Рівненської області голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток", м. Харків за участю відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", м. Рівне в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржник ТОВ "Фірма "Восток" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" боржникаарбітражний керуючий Сисун О.І.; Кошкін І.В., довір. Туревич О.О., довір.; Лаврін О.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 5019/2862/11 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (далі - боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мельник І.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2014, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Мельник І.А.; призначено новим ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сисуна О.І.; продовжено строк ліквідаційної процедури до 17.07.2014.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.01.2015, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015, відмовлено в задоволенні скарг кредиторів на дії (бездіяльність) ліквідатора арбітражного керуючого Сисуна О.І.

У серпні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - ВАТ "РЗТА") звернулося зі скаргою на дії ліквідатора арбітражного керуючого Сисуна О.І. з вимогою про усунення останнього від виконання обов'язків ліквідатора боржника. Скарга обґрунтована неналежним виконанням обов'язків в ліквідаційній процедурі, а саме: несвоєчасним вчиненням ліквідатором дії з зупинення обігу акцій боржника; нездійсненням інвентаризації майна та аналізу фінансового становища боржника; безпідставною передачею в оренду майна боржника, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі; не звітуванням перед комітетом кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.09.2015 (суддя Трускавецький В.П.) скаргу ВАТ "РЗТА" задоволено; усунуто арбітражного керуючого Сисуна О.І. від виконання обов'язків ліквідатора боржника. Ухвала мотивована неналежним виконанням арбітражним керуючим Сисуном О.І. обов'язків ліквідатора боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (судді: Демидюк О.О. - головуючий, Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.) ухвалу від 24.09.2015 залишено без змін.

Апеляційний суд, підтримавши позицію суду першої інстанції, також встановив обставини, які свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, визначених положеннями Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, арбітражний керуючий Сисун О.І. (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги на дії ліквідатора в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст.ст. 20, 104, 111-10 ГПК України. Скаржник вказує на не надання судами належної оцінки його доводам щодо неможливості належного здійснення ліквідаційної процедури, у т.ч. інвентаризації та оцінки майна, внаслідок вчинення з боку деяких кредиторів перешкод в доступі до майна боржника. Стосовно передання майна боржника в оренду, то ці дії направлені на збереження майна у зв'язку з тривалістю ліквідаційної процедури та неможливістю її завершення у встановлений строк. Крім того, скаржник посилається на неможливість участі судді Рівненського апеляційного господарського суду Демидюк О.О. у розгляді даної справи у зв'язку зі скасуванням судом касаційної інстанції судових рішень, прийнятих за її участі, а саме ухвали про повернення апеляційної скарги без розгляду та постанови, прийнятої за наслідками перегляду судового рішення про визнання недійсними правочинів з реалізації майна боржника.

17.02.2016 від скаржника та ТОВ "Фірма "Восток" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які містять тотожне мотивування, а саме необхідність підготувати додаткові пояснення до скарги та додаткові матеріали. Проте переконливих обставин, які б об'єктивно перешкоджали заявникам підготувати та надати суду відповідні документі до дати судового засідання, останніми не зазначено. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотань.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Статтею 25 Закону про банкрутство, яка визначає обсяг повноважень ліквідатора, передбачено, що ліквідатор, зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; приймає до свого відання майно боржника; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; аналізує фінансове становище банкрута та інше.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

В основі припинення повноважень арбітражного керуючого у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, тобто у порядку ст. 31 Закону про банкрутство, лежить факт умисного вчинення неправомірних дій у процедурі банкрутства (безпідставне включення до реєстру грошових вимог, ухилення від подання реєстру на затвердження суду, порушення інтересів боржника та кредиторів, неправомірна реалізація активів боржника тощо).

Як вбачається та було зазначено вище, питання щодо належності виконання арбітражним керуючим Сисуном О.І. обов'язків в ліквідаційній процедурі в період з червня 2014 року по січень 2015 року вже було предметом дослідження усіх судових інстанцій при розгляді скарги кредиторів ТОВ "Концерн Титан-Юг", ОСОБА_11, ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" та ТОВ "Українське машинобудівництво" на дії останнього. При цьому судами не було виявлено порушень в діяльності ліквідатора, які б могли бути підставою для припинення його повноважень в розумінні ст. 31 Закону про банкрутство.

Однак, у даному провадженні судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ліквідаційна процедура у даній справі була введена 17.01.2013, а 17.07.2014 сплинув останній строк, до якого вона була продовжена судом на підставі ухвали від 11.06.2014. Проте, не зважаючи на закінчення встановленого строку ліквідаційної процедури, ліквідатор, не звертаючись протягом тривалого строку (близько 9 місяців) до суду з метою продовження цього строку з поважних причин, продовжував формально, без наявності відповідного процесуального документа, здійснювати свої повноваження.

Так, ліквідатор у порушення приписів ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство уклав договір оренди рухомого майна боржника, яке підлягає безумовному відчуженню в ліквідаційній процедурі, а тому повинно бути вільним від будь-якого обтяження (у тому числі правом користування). Більше того, використання такого майна третіми особами має наслідком втрату його вартості внаслідок зносу, що в результаті призведе до зменшення ліквідаційної маси боржника.

Одночасно ліквідатором Сисуном О.І. на протязі року не проведено інвентаризацію та оцінку майна боржника, не здійснено аналіз його фінансового становища. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи ліквідатора стосовно створення йому перешкод у доступі до майна боржника. Вказані обставини були враховані судами при відмові в задоволенні попередньої скарги кредиторів на дії ліквідатора. Проте починаючи з січня 2015 року ліквідатор двічі перебував на території боржника, а саме 21.01.2015 та 02.04.2015, про що свідчать відомості з журналу реєстрації відвідувачів підприємства. Більше того, судами не встановлено обставин вжиття ліквідатором протягом усього строку виконання своїх повноважень заходів з усунення перешкод у доступі до майна боржника шляхом звернення за захистом прав до суду. Зазначене свідчить про фактичну бездіяльність ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної процедури протягом щонайменше восьми місяців, що призвело до істотного затягування строку ліквідаційної процедури, який згідно зі ст. 22 Закону про банкрутство не може перевищувати 18 місяців.

Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Отже, положеннями Закону про банкрутство прямо передбачено наслідки бездіяльності ліквідатора щодо реалізації майна боржника у вигляді безумовного припинення судом його повноважень.

Також у порушення вимог ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор не звітував перед комітетом кредиторів, зокрема у березні, травні, червні та серпні 2015 року.

Крім того, судами встановлено порушення ліквідатором порядку розподілу коштів боржника, включених до ліквідаційної маси, зокрема, виявлено витрату на власні потреби коштів в сумі 1 960 грн. на обов'язкове підвищення кваліфікації ліквідатора, що підтверджується звітом ліквідатора. Вказане порушення було усунуто ліквідатором лише після винесення Головним територіальним управлінням юстиції у Харківської області відповідного припису.

Отже, встановлені судами попередніх інстанції обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у ліквідаційній процедурі та, відповідно, наявність підстав для вирішення питання про припинення його повноважень у порядку ст. 31 Закону про банкрутство.

Врахувавши законодавчо обмежений строк вчинення процесуальних дій у процедурі ліквідації та встановивши факт невиконання ліквідатором своїх обов'язків, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано припинив повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Сисуна О.І.

З огляду на викладені обставини доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанції.

Стосовно посилання скаржника в касаційній скарзі на неможливість участі судді Демидюк О.О. у перегляді судового рішення про припинення повноважень ліквідатора колегія суддів зазначає про таке.

Стосовно скасування судом касаційної інстанції винесеної за участю судді Демидюк О.О. ухвали про повернення апеляційної скарги, то здійснення господарського судочинства відбувається послідовно за стадіями, чітко визначеними нормами ГПК України. Так, положеннями розділу IX ГПК України врегульовано дії суду при порушенні провадження у справі та підготовці справи до розгляду (у т.ч. вирішення питання про повернення позовної заяви (скарги), відмову в її прийнятті тощо). У свою чергу така стадія судового процесу, як вирішення судом господарського спору по суті, передбачена розділом XI ГПК України.

Формулювання статті 20 ГПК України стосовно неможливості участі судді у розгляді справи стосується саме стадії розгляду господарського спору (розділ XI ГПК України), а не стадії прийняття заяви (скарги) до розгляду, на якій має місце у тому числі і вирішення питання про повернення поданої до суду заяви (скарги).

Як зазначено Верховним Судом України, скасування ухвали, якою не закінчується провадження у справі (про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, забезпечення позову або скасування забезпечення позову, повернення заяви позивачеві (заявнику), відмову у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду тощо), не відстороняє суддю від повторної участі у справі (постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2).

Відносно ж скасованої за участю вказаної судді постанови щодо перегляду питання про визнання недійсними правочинів, то стаття 20 ГПК України встановлює безумовну неможливість участі судді саме при новому розгляді справи у разі скасування постанови, прийнятої за його участі. Проте процедура банкрутства, на відміну від позовного провадження, включає в себе невизначену кількість відокремлених, відмінних одне від одного проваджень, тому у разі скасування відповідного судового рішення суддя з огляду на приписи ст. 20 ГПК України не може брати участь тільки у новому розгляді конкретного відокремленого провадження. Виключення з цього правила становлять тільки випадки скасування судом вищестоящої інстанції судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство та охоплюють усю процедуру банкрутства (ухвала про порушення справи про банкрутство, ухвала про введення процедури санації, постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала про затвердження мирової угоди тощо). Скасування таких судових рішень виключає можливість участі відповідного судді у подальшому розгляді справи про банкрутство у будь-якій судовій інстанції.

Таким чином, сама по собі обставина скасування ухвали суду про повернення апеляційної скарги та постанови про визнання недійсними правочинів не є перешкодою для подальшої участі судді у розгляді справи про банкрутство та, відповідно, не може бути підставою для відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 31, 23, 25, 30, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Сисуна О.І. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 24.09.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 5019/2862/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М.Коваленко

О.Є. Короткевич