ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 5011-19/13959-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 07.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну сторони виконавчого провадженняу справі№ 5011-19/13959-2012 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Омега Банк")доПублічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

скаржника: Гуцул А.Д., дов. від 16.02.2016 № 21/2016

ПАТ "Дельта банк": Русскіна О.В., дов. від 04.01.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 5011-19/13959-2012 (суддя Полякова К.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Рябухи В.І., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 5011-19/13959-2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не вірно визначено правову природу договору застави № 326, який є змішаним договором та містить положення правочину про відступлення права вимоги з відкладальною умовою, у зв'язку із чим неправильно застосовано норми ст.ст. 212, 512, 513 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-19/13959-2012 задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк") до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" та звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 19.07.2007 № 420\ІП-1 - майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" шляхом надання ПАТ "Сведбанк" з метою погашення заборгованості ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" за кредитним договором від 29.11.2005 № 420 у загальному розмірі 7511081,76 грн., з яких: 5850000 грн. - заборгованість за кредитом; 1179193,84 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 481887,92 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів перед ПАТ "Сведбанк"; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності.

25.10.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40333008 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 у справі №5011-19/13959-2012.

Матеріали справи також свідчать, що 14.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 5 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого на користь ПАТ "Дельта Банк" передано права вимоги по кредитному договору від 29.11.2005 № 420 та іпотечному договору від 19.07.2007 № 420/ІП-1.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав (далі - договір застави), предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, що є його невід'ємною частиною. Заборгованість за кредитними договорами становить 96380916,83 грн., в тому числі за кредитним договором від 29.11.2005 № 420, укладеним між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та Відкритим акціонерним товариством Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (ТОДАК) у сумі 9745372,66 грн.

Пунктом 3.1.4 договору застави сторони погодили, що заставодержатель має право, зокрема, звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, зокрема у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

Згідно із п. 3.1.5 договору застави заставодержатель має право самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.

Як передбачено з п. 4.7 договору застави, у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.5 даного договору заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття, приєднання, виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за яким передані в заставу за цим договором.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 по 02.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилаючись на те, що відкладальна умова в частині відступлення права вимоги, передбачена п. 4.7 договору застави, у вигляді прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" настала 02.03.2015, в день прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 51 "Про запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, позивач вважає, що з цієї дати до нього відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України перейшли всі права та обов'язки кредитора до боржників, в тому числі по кредитному договору від 29.11.2005 № 420, у зв'язку із чим просив замінити стягувача ПАТ "Омега Банк" на процесуального правонаступника ПАТ "Авант-Банк" у виконавчому провадженні ВП № 40333208 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 № 5011-19/13959-2012.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "Авант-Банк", суди попередніх інстанцій виходили з того, що уступка права вимоги за ст.ст. 512, 514 ЦК України та уступка заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права згідно із ст. 23 Закону України "Про заставу", мають різну правову природу, і умови договору застави не свідчать про те, що відбулась заміна кредитора у відносинах за кредитним договором або повинна відбутись згідно з умовами договору застави під відкладальною умовою. Крім цього, місцевий господарський суд послався на заборону примусового стягнення коштів та майна банку та звернення стягнення на майно банку, передбачену п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та дійшов висновку про те, що ПАТ "Дельта Банк" втратив можливість щодо будь-якого відчуження майна банку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 30.06.2015 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду першої інстанції із заявою, якою просило замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва № 5011-19/13959-2012 Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

В обґрунтування поданої заяви Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" посилалось на те, що 14.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 5, на підставі якого за актом приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, в тому числі по кредитному договору від 29.11.2005 № 420 та іпотечному договору від 19.07.2007 № 420/ІП-1 (додаток № 1 до акта приймання-передачі), у зв'язку із чим до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", що є підставою для заміни первісного стягувача за наказом № 5011-19/13959-2012 від 04.01.2013.

З наведених обставин справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" також претендує на набуття статусу стягувача у справі № 5011-19/13959-2012, а отже розгляд і вирішення судом заяви Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні стосувалося прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Проте, розглядаючи заяву Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк", місцевий господарський суд не залучив до участі у розгляді вказаної заяви Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Як визначено ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Виходячи з того, що розгляд заяв Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" стосується питання заміни сторони у виконавчому провадженні за одним і тим самим виконавчим документом, суду першої інстанції з метою повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, слід було також вирішити питання щодо спільного розгляду вказаних заяв.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Проте, господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, помилки місцевого господарського суду не виправив, отже, і сам припустився тих же порушень.

Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 3 частини 2 вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Враховуючи наведене оскаржувані ухвала та постанова відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 5011-19/13959-2012 скасувати.

Справу № 5011-19/13959-2012 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир