ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 4/139-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуМіністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського судувід23.12.2015за заявоюДержавної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиціїпрозміну способу та порядку виконання рішення господарського судуу справі№4/139-12Господарського судуКиївської областіза позовомКиївського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Ржищівський військовий лісгосп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Калина Центр"третя особаВійськова частина А 0473прозвільнення та повернення земельної ділянки

за участю

- позивача-1:Сажієнко І.О. (довіреність від 30.12.2015)- прокурора:Гусарова А.В. (посвідчення №035836 від 25.09.2015),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2013 позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Державного підприємства Міністерства оборони України "Ржищівський військовий лісгосп" (далі - позивач-2) задоволено, зобов'язано Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина Центр" (далі - відповідач) звільнити та повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 12га, яка розміщена в прибережній захисній смузі Канівського водосховища у кварталі 88 виділ 6,89 виділ 11,90 виділ 91 виділ 1, 2, 4, 5 за визначеними судом координатами.

На виконання вказаного рішення, яке у зв'язку з його переглядом апеляційним судом і винесенням постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 набрало законної сили 20.11.2013, господарський суд видав наказ від 29.11.2013.

Ухвалою від 19.05.2014 було задоволено заяву Відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про роз'яснення рішення суду від 15.04.2013 та роз'яснено, що відповідач (далі - боржник) відповідно до норм чинного законодавства повинен за власний рахунок привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд.

14.09.2015 до Господарського суду Київської області від Відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції надійшла заява від 10.09.2015 №3593 про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій орган ДВС просить суд змінити спосіб та порядок подальшого виконання рішення шляхом зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 12га та зобов'язання відповідача повернути позивачу-1 - Міністерству оборони України зазначену земельну ділянку з передачею Міністерству оборони України на зберігання (з правом користування) самовільно збудованих споруд, розташованих на зазначеній земельній ділянці.

Заява мотивована тим, що подальше виконання рішення суду в межах існуючого виконавчого провадження неможливе, оскільки, по-перше, рішення суду боржником не виконано і самовільно збудовані споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці, ним не знесені; по-друге, стягувач відмовився взяти на баланс спірну земельну ділянку з урахуванням відсутності для цього правових підстав і водночас відмовився здійснювати авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій по знесенню самовільно збудованих об'єктів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Конюх О.В., судді Заєць Д.Г., Лилак Т.Д.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Майданевич А.Г., Лобань О.І.), цю заяву Відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення суду залишено без задоволення.

У касаційній скарзі позивач-1 просить скасувати вищевказані ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-2, відповідач та третя особа не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення мотивував тим, що законодавство не містить підстав і не передбачає можливості передання майна, на яке не звертається стягнення в процесі виконавчого провадження, на зберігання стягувачу, тим більше з правом користування.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (ч.1).

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю (ч.2).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що вимоги заяви про зміну порядку і способу виконання судового рішення виходять за межі позовних вимог і предмету спору, оскільки предметом позову у даній справі було звільнення та повернення земельної ділянки площею 12 га., а заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення містить вимоги про передачу на зберігання (в користування) об'єктів нерухомості, що знаходяться на спірній земельній ділянці, позивачу-1.

Разом з тим, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, тобто не може змінювати суть задоволених позовних вимог.

Подібна позиція висловлена також в частині другій п.7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Крім того, у господарського суду в даному випадку відсутні будь-які правові підстави передавати об'єкти нерухомості, що знаходяться на спірній земельній ділянці, у володіння та користування позивачу-1.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, тому підстав для скасування оскаржених ухвали та постанови судів попередніх інстанцій немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі Господарського суду Київської області №4/139-12, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук