ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 924/473/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2016у справі№ 924/473/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічне акціонерне товариство "Аграрний фонд"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"простягнення заборгованості в сумі 13 394 763,55 грн. з яких: сума основної заборгованості у розмірі 9 914 061,79 грн, 15% річних у сумі 691 446,00 грн, пеню у сумі 290 465,76 грн, штраф у сумі 2 498 790,00 грн.

за участю представників: позивачаДеруга Н.О. - представн. дов. від 28.12.2016; Каменська М.А.- предст. дов. від 28.12.2016;відповідачаЄвтушенко А.С. -предст. дов. від 13.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" про стягнення заборгованості у сумі 13394763,55 грн. з яких: сума основної заборгованості у розмірі 9914061,79 грн., 15% річних у сумі 691446,00 грн., пеню у сумі 290465,76 грн. та штраф у сумі 2498 790,00 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем біржового договору поставки зерна врожаю 2015 від 12.05.2015 № 1262Ф щодо здійснення поставки своєчасно та у повному обсязі та обґрунтовано приписами статей 526, 549, 610-612, 693 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на настання обставин непереборної сили, а саме граду, який знищив значну частину посівів, що є достатньою підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання з поставки пшениці; також зазначав про невірний розрахунок розміру заборгованості за недопоставлену пшеницю.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.08.2016 (суддя Шпак В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" суму основної заборгованості у розмірі 9914061,79 грн., 15% річних у сумі 690398,52 грн., пеню у сумі 286592,88 грн., штраф у сумі 2498790,00 грн. та судовий збір у розмірі 200847,65 грн. В частині стягнення 3872,88 грн. пені та 1047,48 грн. 15% річних відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (судді: Олексюк Г.Є. - головуючий, Бучинська Г.Б., Сініцина Л.М.) рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 3872,88 грн. та у стягненні судового збору в розмірі 200847,65 грн. скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" пеню всього в розмірі 290465,76 грн. та судовий збір за подачу позову в розмірі 200921,46 грн. В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 11.08.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права; суди не надали оцінки доводам та доказам, з яких вбачається, що відповідач має бути звільненим від відповідальності з огляду на приписи статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, висновком Торгово-промислової палати; позивача було своєчасно повідомлено про настання форс-мажорних обставин, що підтверджено належними доказами.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просив судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на дані обставини; відповідач не підтвердив належним чином факт неможливості виконання зобов'язання за біржовим контрактом.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 12.05.2015 Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (покупець) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" (постачальник) уклали біржовий договір поставки зерна врожаю 2015 року, за умовами якого постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність зернові культури (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Постачальник зобов'язаний поставити покупцю пшеницю м'яку 2 класу у кількості 7855,000 тонн, яка буде вирощена та зібрана в 2015 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 2 066,44 га (пункт 2.1.1 договору). У пункті 2.1.2 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити Товар для зберігання на Зерновий склад, вказаний в пункті 2.2, в такій кількості та строки: - зерно 7855,000 тон в строк до 15 вересня 2015 року, що являє собою кінцевий строк поставки Товару (згідно з додатком, затвердженим наказом ПАТ Аграрний фонд "Про закупівлю зерна врожаю 2015 року"), зокрема: Поставка товару здійснюється рівномірними частинами не менше 20% та не більше 25%, через рівномірні проміжки часу починаючи не пізніше за 45 днів до п. 2.1.2. (пункт 2.1.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна на момент укладення цього Договору для здійснення попередньої оплати за одиницю Товару (тонну) - 4400,00 гривень з урахуванням ПДВ є базовою. Базова ціна підлягає перегляду відповідно до пункту 5.4 цього Договору, а остаточна вартість Товару (партії Товару) підлягає перерахунку на момент кожної поставки Товару або виставлення покупцем вимоги (претензії/позову) постачальнику відповідно до пункту 5.6 цього Договору (пункт 5.1.1 Договору ).

Згідно з пунктом 5.3 договору покупець зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту набрання чинності Договору застави, передбаченого пунктом 2.4 Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договору страхування та надання акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 22465300,00 грн. в тому числі ПДВ, що складає 65% від загальної базової ціни Договору, передбаченої у пункті 5.2 цього Договору, за вирахуванням суми передбаченої у підпункті 5.3.1 цього Договору.

Покупець утримує 863771,92 грн. без ПДВ, що складає 3,844916% від попередньої оплати, яка передбачена пунктом 5.3 цього договору для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 5 банківський днів після отримання від страхової компанії акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування (пункт 5.3.1 договору).

Пунктом 5.9 договору сторони погодили, що з урахуванням порядку формування суми доплати за товар (партії товару), згідно з пунктами 5.4 та 5.6 цього договору, сторони зобов'язуються складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься остаточна вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором.

В пункті 5.14 договору визначено, що покупець при здійсненні остаточного розрахунку за Товар нараховує, а постачальник зобов'язується сплатити проценти за користування грошовими коштами покупця у вигляді попередньої оплати у розмірі 15% річних від суми попередньої оплати, визначеної в пункті 5.3 цього договору за кожен день користування такими коштами (від дня їх оплати до дня фактичної поставки Товару (партії Товару) чи повернення покупцю суми попередньої оплати).

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки Товару з нього стягується: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня, від вартості недопоставленого Товару, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється за весь час коли існує прострочення Постачальника поставити Товар (партію Товару) до моменту поставки Товару (партії Товару); за прострочення понад п'ятнадцяти днів стягується штраф, що дорівнює різниці між загальною ціною Товару, що склалася відповідно до цін Аграрної біржі на момент невиконання Договору та сумою попередньої оплати, при цьому Постачальник зобов'язаний повернути суму попередньої оплати, що була отримана Постачальником згідно з пунктом 5.3 цього Договору.

У разі якщо Постачальник порушує строки виконання зобов'язання з поставки Товару (партії Товару) та не сплатив штрафи в порядку визначеному цим пунктом, остаточна ціна Товару (партії Товару) для розрахунку розміру штрафу визначається за ціною, що склалася на ринку (відповідно до довідки Аграрної біржі по ціни на аналогічний товар) на день оплати штрафу чи прийняття відповідного судового рішення,

Відповідно до пункту 7.4 договору якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати, не передав Товар у встановлений строк, постачальник зобов'язаний після настання строку поставки повернути покупцю суму попередньої оплати та сплатити на користь покупця штраф у розмірі тридцяти відсотків від суми попередньої оплати.

За змістом пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини Сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України.

При цьому сторони пунктами 8.2, 8.3 договору погодили, що сторона, для якої склалися такі умови, повинна у короткий сирок, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то такий факт підтверджується Торгово-промисловою палатою України і кожна зі Сторін вправі розірвати Договір в односторонньому порядку, попередньо за 10 днів повідомивши про це іншу Сторону і Постачальник повертає попередню оплату, передбачену в пункті 5.3. (пункт 8.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі, але в будь-якому випадку не раніше набуття чинності договором застави та Договору страхування (пункт 11.2).

Також суди встановили, що на виконання пункту 5.3 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 22465300 грн. за вирахуванням суми страхового платежу 863771,92 грн.

01.10.2015 відповідно до акта передавання-приймання зерна до біржового договору поставки зерна врожаю 2015 року від 12.05.2015 № 1262 Ф покупець прийняв у власність пшеницю м'яку врожаю 2015 року у кількості 4800,000 тонн по ціні 2945,00 грн. на загальну суму 14136000, 00 грн, в тому числі ПДВ 2356000,00 грн. згідно складської квитанції на зерно та аналізної картки № 9 від 01.10.2015.

Того ж дня, 01.10.2015, сторони уклали додатковий договір № 1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2015 року від 12.05.2015 № 1262 Ф, яким підтвердили факт здійснення поставки партії товару обсягом 4800,000 тонн та основну суму заборгованості СТОВ "Довіра" перед ПАТ "Аграрний фонд" у розмірі 9914061,79 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у повному обсязі, пшеницю у відповідній кількості не поставив, натомість станом на день подання позову продовжує безкоштовно користуватись грошовими коштами, перерахованими позивачем у якості попередньої оплати, у розмірі 9914061,79 грн.; вимога позивача про повернення коштів залишена відповідачем без задоволення.

На підставі звернення у квітні 2016 року Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" Торгово-промисловою палатою в Україні виданий сертифікат № 6325 від 20 травня 2016 року про несприятливі погодні умови, які склалися у червні 2015, відповідно до довідки про погодні умови Державної служби України з надзвичайних ситуації Хмельницького обласного центра з гідрометеорології за № 01-49/163 від 04.06.2015, акта комісії про обстеження посівів, які розташовані на території с. Закриниччя, с. Рублянка від 02.06.2015, затвердженого головою Красилівської районної державної адміністрації Н. Островською; протоколу № 2 засідання комісії запитань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05.06.2015 про наслідки несприятливих погодних умов; які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Сертифікат має вихідний номер відповідно до звернень (що зазначається в правому верхньому кутку) на № 15 від 27.04.2016/вх. № 817-05 від 26.08.2016 на № 408 від 16.05.2016/вх. № 872-05 від 17.05.2016; при цьому в порушення умов договору позивача про наведені обставини вчасно повідомлено не було.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для відмови позивача від передання оплаченого товару та його права вимагати повернення суми попередньої оплати разом з процентами, нарахованими відповідно до умов договору та приписів статті 536 Цивільного кодексу України (з урахуванням перерахунку, здійсненого судом, а також підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій (з урахуванням перерахунку, здійсненого судом); при цьому суд вказав, що відповідач не довів належним чином, що повідомив позивача про існування форс-мажорних обставин у строки, встановлені договором, довідка про настання форс-мажорних обставин видана Торгово-промисловою палатою майже через рік після настання вказаних обставин, відтак, не довів наявність обставин для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання за біржовим договором.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив доводи відповідача про те, що ним 29.05.2015 о 10-18-54 год. з електронної адреси "chernyak@svarogagro" на електронну адресу "KhmeInitskiy_af@ukr.net" було відправлено електронного листа із вкладенням п'яти файлів, одним із яких була сканкопія листа СТОВ "Довіра" від 28.05.2015 року № 177 на ім'я т.в.о. голови правління ПАТ "Аграрний фонд" Радченко А.А., доказами чого є відповідні скриншоти. Водночас, як встановив суд, офіційними електронними адресами позивача є info@agrofond.gov.ua та press@agrofond.gov.ua.; доказів надсилання повідомлень за вказаними адресами відповідачем не надано, а надані відповідачем скриншоти не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд встановив, що 12.05.2015 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" та ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" уклали договір добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 220.994061979.0086, за умовами якого прийнято на страхування озима пшениця, площа с/г культури: 2066,44 га.; вигодонабувачем за договором є ПАТ "Аграрний фонд". Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/31440/15 було відмовлено у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення за неналежне виконання умов договору добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 220.994061979.0086 від 12.05.2015: 2633032,16 грн. страхового відшкодування; 47394,58 грн. пені та 38954,45 грн. 3% річних та встановлено, що повної загибелі пшениці не відбулося, пошкоджено лише 38% від застрахованої площі (2066,44 га застрахованої площі 100%; 1289,03 га площа рекомендована для подальшого вирощування 62%). Фактична середня врожайність на всій застрахованій території перевищує 10% та складає 52,65 га/ц. Позивач не довів, що його майнові інтереси щодо майбутньої вартості врожаю постраждали, оскільки було застраховано врожай на 34550876,80 грн., а фактично зібрано врожай вартістю 47869756,00 грн.

Враховуючи, що відповідач зібрав врожаю на 47869756,00 грн., а поставив лише на 14136000,00 грн., це також підтверджує неналежне виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань.

Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором за відсутності належних та допустимих доказів своєчасного (не пізніше 5 днів) повідомлення позивача про настання відповідних обставин та спростування впливу цих обставин на можливість належного виконання зобов'язання.

Також суд апеляційної інстанції визнав вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 15% за користування грошовими коштами у розмірі в розмірі 690398,52 грн. та штрафу, передбаченого пунктом 7.4 договору в розмірі 2498790,00 грн.; водночас, здійснивши перерахунок пені, наданий позивачем, визнав його арифметично вірним, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3872,88 грн. пені.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також за статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання). Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За частиною четвертою статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Також за частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання обставин, які мали місце в травні 2015 року не пізніше 5 днів з моменту їх настання; сертифікат Торгово-промислової палати, виданий 20.05.2016, зазначених обставин також не підтверджує.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За статтею 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Враховуючи викладене, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів обґрунтованим.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не враховують умови договору про порядок та наслідки повідомлення сторони про обставини форс-мажору та приписи відповідного законодавства, спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови не вбачається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в постанові.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі № 924/473/16 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г.Мачульський