ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 922/4461/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року у справі № 922/4461/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТСЕЛЛЕР", про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний і виробничий інститут інженерно-технічних та економічних вишукувань УкрНДННТВ" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" про визнання недійсним пункту договору,

за участю представників:

Позивача: Аксаітова М.Ю., дов. б/н від 13.01.2017 року,

Гончаров Ю.М., дов. № 3739 від 30.12.2015 року,

Відповідача: Прокопченко С.В., дов. б/н від 14.09.2016 року,

Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,

Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (далі - ТОВ "Інститут Харківпроект", Відповідач) про погашення заборгованості у розмірі 4682739,94 дол. США шляхом звернення стягнення на майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №№ 1-3, 3а, 4-18, I-V площею 590,8 кв.м., другого поверху №№ 1-25,33, 41, 47-68 площею 1199,0 кв.м., третього поверху №№ 1-101 площею 1585,8 кв.м., четвертого поверху №№ 1-103 площею 1537,0 кв.м., п'ятого поверху №№ 1-100 площею 1492,5 кв.м., в нежитловій будівлі, літ. "А-9", загальною площею 7148,5 кв.м., за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38, нежитлові приміщення першого поверху №№ 1а, 14,16, 25, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 35а, 35б, 38, 40-45, 45а, 46, 47, 47а, 48, 49, 49а, 50-55, 55а, 56, 75, 75а, 99, 100, 102, 103, I-V, площею 743,4 кв.м., в нежитловій будівлі, літ "А-9", загальною площею 7148,5 кв.м., за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38, нежитлові приміщення цоколю №№ 1-8, першого поверху №№ 1-11, другого поверху №№ 1-5, третього поверху №№ 1-12, загальною площею 613,6 кв.м., в нежитловій будівлі, літ. "Б-3", за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38, нежитлові приміщення №№ 1-10 загальною площею 605,1 кв.м., в нежитловій будівлі, літ. "В-1", за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38, нежитлові приміщення №№ 1-3 загальною площею 43,8 кв.м., в нежитловій будівлі, літ. "Г-1", за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38, які належать ТОВ "Інститут Харківпроект", шляхом набуття ПАТ "УкрСиббанк" права власності на предмет іпотеки за ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності та становить 48015400,54 грн., з урахуванням ПДВ, що в еквіваленті становить 4121139,86 доларів США, по курсу НБУ на дату звіту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія БЕСТСЕЛЛЕР" (далі - ТОВ "БЕСТСЕЛЛЕР", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року, до спільного розгляду з первісним позовом, було прийнято позовну заяву Державного підприємства "Український науково-дослідний і виробничий інститут інженерно-технічних та екологічних вишукувань УкрНДЕЕТВ" (далі - ДП "УкрНДЕЕТВ", Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) до ТОВ "Інститут Харківпроект", ПАТ "УкрСиббанк", про визнання недійсним пункту 1.1. Договору іпотеки від 06.04.2007 року, укладеного між ТОВ "Інститут Харківпроект" і ПАТ "УкрСиббанк" в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень 1-го поверху 3а, 15, 16, 44, 79, 79а, 80, 80а, 81, 81а, 82, 88, 91 (санвузли, коридори), загальною площею 125,4 кв.м., у нежитловій будівлі, літ. "А-9", за адресою: м. Харків, пр.-кт Леніна, 38.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року, у задоволенні первісного позову ПАТ "УкрСиббанк" та позову Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "УкрСиббанк", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 15, 16, 257, 261, 266 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", просить скасувати судові рішення у даній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк", а в частині відмови у задоволенні позову Третьої особи - судові рішення залишити без змін.

ТОВ "Інститут Харківпроект", у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "УкрСиббанк", викладених у його касаційній скарзі, просить залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" (Банк) і ТОВ "БЕСТСЕЛЛЕР" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 7-06-мв/840-хркц про надання мультивалютної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Банк зобов'язувався надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 2000000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 10100000,00 грн. по курсу НБУ на день укладання цього договору.

Крім того у період з 04.10.2006 року по 22.10.2013 року між тими ж сторонами було укладено 23 додаткові угоди до Кредитного договору, а саме: № 1 від 04.10.2006 року, № 2 від 25.10.2006 року, № 3 від 27.10.2006 року, № 4 від 08.12.2006 року, № 5 від 21.03.2007 року, № 6 від 06.04.2007 року, № 7 від 16.04.2007 року, № 8 від 29.11.2007 року, № 9 від 05.01.2009 року, № 10 від 04.06.2009 року, № 11 від 10.06.2009 року, № 12 від 01.07.2009 року, № 13 від 06.07.2009 року, № 14 від 20.08.2009 року, № 15 від 25.08.2009 року, № 16 від 27.10.2009 року, № 17 від 02.11.2009 року, № 18 від 05.11.2009 року, № 19 від 01.02.2010 року, № 20 від 04.02.2010 року, № 21 від 23.06.2010 року, № 22 від 29.06.2010 року і № 23 від 22.10.2013 року.

Згідно п. 1.2.2. Кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 21.03.2007 року, Позичальник зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 21.03.2016 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 2.5, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2 цього договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

Відповідно до п. 1.3.1. Кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 06.04.2007 року, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5% річних за кредитами в доларах США, 16,5% річних за кредитами в українській гривні і 8,99% річних за кредитами в швейцарських франках, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. Не раніше ніж через 1 місяць з дня укладання цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки в порядку, визначеному в п. 9.2. цього договору. В такому ж порядку може бути встановлений новий розмір процентної ставки у випадку невиконання позичальником умов п. 4.8. цього договору.

Також, додатковою угодою № 6 від 06.04.2007 року до Кредитного договору сторони внесли зміни в п. 1.3.2 кредитного договору, який виклали у редакції про те, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі: 18,75% річних за кредитами в доларах США, 24,75% річних за кредитами в українській гривні і 13,49% процентів річних за кредитами в швейцарських франках. Такий розмір процентної ставки застосовується і до простроченої заборгованості клієнта по основній сумі боргу.

На виконання умов Кредитного договору, з урахуванням додаткових угод до нього, Банком було надано, а Позичальником отримано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 5000000,00 доларів США, що підтверджується копіями меморіальних ордерів № 01 від 22.09.2006 року, 28.09.2006 року, 05.10.2006 року, 11.10.2006 року, 26.10.2006 року і 27.10.2006 року.

Крім того, як видно з матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитними договором, 06.04.2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) і ТОВ "Інститут Харківпроект" (надалі - Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки /нерухомого майна/, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 1875 (далі - Договір іпотеки), за умовами якого (п.п. 2.1.1., 2.1.2.), у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань Боржником за кредитним договором, а у разі невиконання Боржником цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п. 2.1.1., 2.1.2. цього договору, у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця та/або Боржника або визнання його банкрутом, або у разі ліквідації юридичної особи Іпотекодавця та/або Боржника, або у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором та/або порушення Боржником будь-якого зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим Договором, або в інших випадках, відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно додаткової угоди № 9 від 05.01.2009 року до Кредитного договору, сторони домовились викласти графік встановлення ліміту кредитування (Додаток № 1 до Кредитного договору) в редакції Додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Відповідно до графіку встановлення ліміту кредитування, який є додатком до додаткової угоди № 9 від 05.01.2009 року до Кредитного договору, Позичальник зобов'язувався додержуватись встановленого ліміту кредитування у відповідності з наведеним у цьому додатку графіку. Також, сторони домовились, що будь-яка сума заборгованості за кредитом, що перевищує розмір максимально допустимої заборгованості за сумою неповерненого кредиту, який (розмір) встановлений на відповідну дату, зазначену в п. 2ю вказаного графіку, вважається простроченою сумою боргу.

Як було також встановлено судами попередніх інстанцій, Позичальник, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, починаючи з 01.07.2010 року не здійснював своєчасного погашення платежів з кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку з чим, Банк, відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу (№ 33-15/9098 від 12.04.2012 року) про визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, а кредиту та плати за кредит - обов'язковими до повернення.

Вказану вимогу № 33-15/9098 від 12.04.2012 року Позичальник отримав 17.04.2012 року і проти такої не заперечував, однак наявну у нього заборгованість, так і не погасив.

У зв'язку з цим, Банк 25.02.2014 року направив на адресу Іпотекодавця та Позичальника вимогу № 33-15/7020 від 24.02.2014 року, у якій вимагав протягом 30 календарних днів сплатити на користь Банку прострочену заборгованість по Кредитному договору, яку Іпотекодавець, згідно повідомлення, отримав 03.03.2014 року.

Проте, вказана заборгованість погашена так і не була.

Відповідно до позовної заяви та постанови Вищого господарського суду України від 29.12.2015 року у справі № 922/1729/15, станом на 01.10.2014 року сума заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором в даному випадку складає 4682739,94 доларів США, з яких: 2609051,36 доларів США - прострочений борг по сплаті основного боргу і 2073688,58 доларів США - процентів.

Вимогами ПАТ "УкрСиббанк" у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 526, 575, 1046, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та неналежне виконання ТОВ "БЕСТСЕЛЛЕР" (Боржником) зобов'язань за Кредитним договором є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, перелік якого міститься в первісному позові, шляхом набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки за ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності та становить 48015400,54 грн., з урахуванням ПДВ, що в еквіваленті становить 4121139,86 доларів США, по курсу НБУ на дату звіту, тоді як вимогами ДП "УкрНДЕЕТВ" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про іпотеку", є визнання недійсним пункту 1.1. Договору іпотеки від 06.04.2007 року, укладеного між ТОВ "Інститут Харківпроект" і ПАТ "УкрСиббанк" в частині передачі в іпотеку майна, перелік якого є в даному позові, через відсутність, на думку цієї Третьої особи, у Іпотекодавця права розпоряджатися вказаними приміщеннями та передавати вказане майно в іпотеку.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 256, 258, 261, 264, 266 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", умови укладених між Банком і Позичальником, а також, між Іпотекодержателем (Банком) і Іпотекодавцем угод, та встановлені на підставі представлених доказів обставини справи, які свідчать про те, що строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки у даному спорі фактично почав свій перебіг саме з 01.08.2010 року, тобто - з часу виникнення у ПАТ "УкрСиббанк" права на звернення для такого стягнення, і на день подання цього позову до суду є таким, що закінчився, тоді як про застосування наслідків спливу позовної давності у даному спорі в місцевому господарському суді наполягав у своїй відповідній заяві ТОВ "Інститут Харківпроект", а поважних причин пропуску такого строку, під час розгляду справи встановлено не було, дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк", заявлених ним у первісному позові.

Щодо позовних вимог ДП "УкрНДЕЕТВ" про визнання недійсним пункту 1.1. Договору іпотеки в частині передачі в іпотеку майна, перелік якого є в даному позові, то суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, та обставин справи, які свідчать про те, що частина майна, про яке йдеться у цьому позові, не є предметом цієї іпотеки, що і було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з чим, також погодився і з висновками останнього про безпідставність позовних вимог цієї Третьої особи та відмову в такому позові, залишивши рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року у справі № 922/4461/14 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Владимиренко С.В.