ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 922/2097/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі№ 922/2097/16 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер"простягнення 47 230, 51 грн.

за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер" про стягнення 47230,51 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові. Мотивуючи позов приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 229 Господарського кодексу України, Харківська міська рада зазначала про те, що у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель міста Харкова, що є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки, та на виконання рішення органу місцевого самоврядування, Департамент земельних відносин здійснив розрахунок розміру переглянутої орендної плати та направив відповідачу пропозицію щодо внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала в бюджет дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з моменту отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору до набрання чинності рішенням суду про внесення відповідних змін.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що до набрання законної сили рішенням суду про внесення змін до договору, у нього не було підстав для сплати орендної плати у розмірі іншому, ніж встановлено договором, а, відтак, порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач не довів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 (суддя Денисюк Т.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (судді: Тихий П.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статті 22 Цивільного кодексу України, статей 225, 226 Господарського кодексу України, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Заявник зазначає, що нормативна грошова оцінка не залежить від волевиявлення сторін за договором, а є способом регулювання державою плати за користування землею; протиправність поведінки полягає у бездіяльності відповідача (ухиленні від внесення змін до договору); збитками є прибуток, на який міська рада мала право розраховувати у випадку своєчасного внесення змін до договору; факт вжиття кредитором заходів щодо недопущення протиправної поведінки і запобігання настання збитків підтверджено рішенням господарського суду про задоволення позовних вимог ради про внесення змін до договору.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав; представники сторін не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з обставин справи, рішенням Харківської міської ради від 24.11.2004 № 191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 на період будівництва зливної колії до складів паливно-мастильних матеріалів строком до 01.10.2006 (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації) та для експлуатації строком до 01.10.2029.

На підставі вказаного рішення Харківська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" уклали Договір оренди землі від 22.06.2005, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 88101/05, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові, строком на період будівництва - до 01.10.2006 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.10.2029.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: на період будівництва згідно з довідкою № 613/05 від 17.03.2005 становить 109457 (сто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн.; на період експлуатації згідно з довідкою № 614/05 від 17.03.2005 становить 547285 (п'ятсот сорок сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн.

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: на період будівництва 2005 рік - 239,71 грн.; 2006 рік - 352,91 грн.; на період експлуатації 2006 рік - 1353,16 грн.; з 2007 року 1961,10 грн.

Згідно з пунктом 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2127/15 від 03.06.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015, було внесено зміни до Договору оренди землі від 22.06.2005, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 22.06.2005 за № 88101/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га, та розміру орендної плати.

При цьому рішенням суду у справі № 922/2127/15 встановлені обставини, які, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не доказуються при розгляді інших справ за участю тих самих осіб, щодо яких встановлено ці обставини, а саме:

- рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України; пунктом 2 вказаного вище рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014;

- рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (пункт 2, пункт 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014; зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Пунктом 5 даного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

- Департамент земельних відносин Харківської міської ради: виконав розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена станом на 01.01.2013, № 1158/14, відповідно до якого розмір орендної плати за земельну ділянку площею 1162 кв.м. по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові, складав: в рік - 66510,75 грн.; в місяць - 5542,56 грн.; одержано витяг № 70 від 14.11.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1162 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, склала 1187692 грн.

- розмір орендної плати за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові згідно з розрахунком № 1158/14 від 09.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 66510,75 грн., або в місяць - 5542,56 грн.

- для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства, Департамент земельних відносин Харківської міської ради підготував та 07.05.2014 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" проект додаткової угоди до Договору оренди землі № 88101/05 від 22.06.2005 разом із листами-пропозиціями від 27.01.2014 № 859/0/225-14 та від 27.01.2014 № 941/0/225-14; проте, у встановлений термін відповідь на пропозицію надана не була, додаткова угода не підписана, у зв'язку з чим Харківська міська рада вимушена була звернутись до суду з відповідним позовом про внесення змін до договору оренди землі.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки та орендної плати, господарські суди виходили з того, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку зі зміною зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування розмірів нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, що використовується для визначення розміру орендної плати по укладеному між сторонами договору оренди землі, виникли обставини, передбачені пунктом 13 цього договору як підстава для обов'язкового перегляду (зміни) розміру орендної плати.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись з позовом у цій справі, позивач просив стягнути з відповідача збитки у вигляді недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га, починаючи з 29.05.2014 (дата спливу 20-ти денного строку, на протязі якого сторона, що отримала пропозицію змінити договір, повинна надати відповідь) по 29.07.2015 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 у справі № 922/2127/15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про недоведеність позивачем у діях відповідача складу цивільного правопорушення, позаяк його обов'язок сплачувати збільшений розмір орендної плати виник з дати винесення Харківським господарським судом постанови від 29.07.2015 у справі № 922/2127/15.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що така обов'язкова складова як порушення зобов'язання в діях відповідача відсутня з огляду на належне виконання умов договору.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 54, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають спір відповідно до предмету та підстав позову, наведених у позовній заяві.

Як вже відзначено вище, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних місцевому бюджету недоотриманням доходу від надання в оренду земельної ділянки у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що полягали в ухиленні від внесення змін до договору оренди відповідно до вимог чинного законодавства та рішень органу місцевого самоврядування, а не з позовом про стягнення недоотриманої суми орендної плати на підставі договору.

За статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Колегія відзначає, що за статтями 2, 3 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до статті 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. У відповідності зі статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Однак, всупереч приписам статей 42, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо неправомірності поведінки відповідача, яка полягала у його бездіяльності (ухиленні від вчинення дій, які випливають з актів законодавства), фактично не розглянули спір відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову, не надали оцінки правомірності та добросовісності дій відповідача в зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення цього спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази та акти законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим їх висновки за наслідками вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/2097/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г.Мачульський