ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 916/1097/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 15.06.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016у справі№ 916/1097/16господарського судуОдеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства "Навік"простягнення 40038 грн. 33 коп.,за участю представників: від відповідача:Томашевський О.О.,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 у справі №916/1097/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кролевець О.А., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016.

Сторони повідомлено телефонограмами від 16.12.2016 про те, що 20.12.2016 у зв`язку із перебуванням судді-доповідача на лікарняному розгляд справи № 916/1097/16 не відбудеться.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 у справі №916/1097/16 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016 та призначено її розгляд на 17.01.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до ПП "Навік", в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.06.2016, стягнути з відповідача безпідставно отримані 50 625,46 грн., посилаючись на ст.1212 ЦК України.

Позов обгрунтовано тим, що між сторонами укладено та згодом розірвано договір оренди. Відповідно до умов договору та підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальна вартість орендної плати та наданих відповідачем послуг склала 274 541,73 грн. Відповідно до розрахунку позивача ним фактично сплачено за вказаним вище договором на користь відповідача 326167,19 грн., в результаті чого утворилась переплата 50625,46 грн.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2016 (суддя Оборотова О.Ю.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що 23.01.2015 договір оренди нерухомого майна №30/01-4 розірвано з ініціативи ФОП ОСОБА_4, договірні відносини між сторонами припинено. За актом приймання-передачі приміщення від 23.01.2015 об`єкт оренди повернуто ПП "Навік" та проведено розрахунки між сторонами. В договорі від 23.01.2015 про розірвання договору оренди погоджено, що всі розрахунки між сторонами проведено, та сторони не мають претензій одна до одної. Вказаний договір породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Враховуючи те, що своїм волевиявленням сторони засвідчили факт, що розрахунки між сторонами проведено, та сторони не мають будь-яких претензій одна до одної, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (судді: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Жеков В.І.), рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину у іншій редакції, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 2440,89 грн. заборгованості. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що надані сторонами розрахунки заборгованості здійснено з порушенням умов договору оренди, оскільки їх здійснено без врахування умов договору.

За розрахунком апеляційного господарського суду переплата позивача за договором оренди складає 2 440,89 грн.

Суд вказав, що припинення договірних відносин між сторонами не є підставою для припинення обов`язку відповідача повернути надмірно сплачені грошові кошти за договором, який розірваний за згодою сторін.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю, а постанову апеляційного господарського суду скасувати частково, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі вказується, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи власний розрахунок платежів за договором оренди, не врахував, що плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами в день офіційного відкриття ТРЦ, який повинен бути не пізніше 28.02.2014.

Також, апеляційним господарським судом відхилено посилання позивача на те, що відповідач продовжив на січень 2015 дію домовленості щодо розміру платежів 20000 грн. Відповідач надав позивачу рахунок на оплату №4327 від 23.11.2014, в якому розмір належних за січень 2015 року платежів вказаний у розмірі 20000 грн.

Крім того, нараховуючи за січень 2015 експлуатаційні та маркетингові витрати, апеляційний господарський суд не вказав на підставі яких доказів він прийшов до висновку про доведеність факту їх надання, за відсутності про це відповідних актів здачі-приймання робіт.

Помилковим також скаржник вважає коригування апеляційним господарським судом розміру належних платежів відповідно до курсу долара США на день платежу, оскільки за підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий-квітень 2014 та січень 2015 розмір платежів визначався без такого коригування.

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Навік" вказує, що позивач не врахував положення договору оренди щодо корегування розміру орендної плати в залежності від офіційного курсу долара США по відношенню до національної валюти та вважає правильними висновки апеляційного господарського суду і просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 08.11.2013 між ПП "Навік" як орендодавцем та ФОП ОСОБА_4 як орендарем укладено попередній договір № 08/11-3 з наступними змінами.

На виконання попереднього договору позивачем перераховано відповідачу передбачені ним гарантійні платежі, які зараховуються в якості орендної плати за перший та передостанні місяці орендного користування.

30.01.2014 між ПП "Навік" як орендодавцем та ФОП ОСОБА_4 як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна №30/01-4, відповідно до якого ПП "Навік" надало ФОП ОСОБА_4 у строкове платне користування нежиле приміщення у торговельно-розважальному центрі у місті Одесі по вулиці Затонського 32 площею 133,1 квадратних метрів.

ФОП ОСОБА_4 зобов`язався сплачувати щомісячно орендну плату, плату за експлуатаційні та маркетингові послуги. Вартість комунальних послуг відшкодовується додатково до орендної плати (електроенергія) згідно з рахунками орендодавця.

Згідно п.п. 4.22-4.27 всі платежі, що належать до сплати за цим договором оренди, вносяться в гривнях банківським переказом на поточний рахунок, вказаний орендодавцем, в сумі, що належить на дату перерахунку на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Нарахування орендної платні згідно цього договору припиняється з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (повернення приміщення орендодавцю), що є невід`ємною частиною цього договору оренди.

Договором від 23.01.2015 договір оренди нерухомого майна №30/01-4 розірвано з ініціативи ОСОБА_4 та за актом приймання-передачі приміщення від 23.01.2015 об`єкт оренди повернуто ПП "Навік".

За умовами п.3 договору від 23.01.2015 про розірвання договору оренди всі розрахунки між сторонами проведено, та сторони не мають претензій одна до одної.

Позивачем на адресу відповідача 10.08.2015 направлено пропозицію про повернення суми переплати.

7. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду.

Матеріали справи вказують, що у сторін різняться розрахунки тільки на час звернення відповідача 10.08.2015 з пропозицією про повернення суми переплати.

В той час, як встановлено судами, договір про розірвання договору оренди підписано ще 23.01.2015, за яким всі розрахунки між сторонами проведено та сторони не мають претензій одна до одної.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як правильно враховано місцевим господарським судом, договір від 23.01.2015 про розірвання договору оренди породжує для сторін відповідні права та обов`язки згідно ст. 626 ЦК України.

Згідно умов п.3 вказаного договору сторони, які за законом є вільними у визначенні умов договору, засвідчили факт того, що розрахунки між сторонами проведено та сторони не мають будь-яких претензій одна до одної.

Безпідставним є неврахування апеляційним господарським судом умов зазначеного договору з огляду на ст.629 ЦК України, оскільки вказаний договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідач дотримується позиції, яку ним мотивовано у відзиві на касаційну скаргу, та безпідставність отримання спірних коштів не визнає.

З огляду на вищенаведені встановлені судами обставини колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що в цьому випадку ст.1212 ЦК України застосовано апеляційним господарським судом помилково.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постанову апеляційним господарським судом прийнято з неправильним застосуванням норм цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 626, 627, 1212 ЦК України, та процесуальних норм, зокрема, ст.ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, який в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та правомірно відмовив в задоволенні позову.

Тому колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів враховує, що згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки касаційна інстанція залишає в силі рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в позові скаржнику, судовий збір за подання касаційної скарги не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі №916/1097/16 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2016 у справі №916/1097/16 залишити в силі.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

О. Кролевець