ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 914/1432/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Бондар С.В. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2016

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016

зі справи № 914/1432/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство)

до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Львів,

про визнання рішення недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Бориса В.Ю.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 31.03.2016 № 6 р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.016 (колегія суддів у складі: Іванчук С.В. - головуючий суддя, судді Блавацька-Калінська О.М., Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий суддя, судді Данко Л.С., Орищин Г.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Товариство з 01.01.2015 до 31.03.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100 % у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства (пункт 1);

визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом здійснення дії, що можуть призвести до ущемлення інтересів заявників [застосування Товариством таких умов обороту товару, які не передбачені ПКЕЕ (бездоговірне постачання електричної енергії до нежитлових приміщень за адресою: пр. Шевченка, 7, м. Львів)], що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 58 000 грн. (пункт 3).

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

Отже, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, дослідивши доводи Відділення, покладені в обґрунтування його висновків щодо зайняття Товариством з 01.01.2015 до 31.03.2016 монопольного (домінуючого) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100 % у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства, а також щодо вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку названих послуг шляхом здійснення дії, що можуть призвести до ущемлення інтересів заявників [застосування Товариством таких умов обороту товару, які не передбачені ПКЕЕ (бездоговірне постачання електричної енергії до нежитлових приміщень за адресою: пр. Шевченка, 7, м. Львів)], - дійшли обґрунтованих висновків стосовно прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та без порушення приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним правомірно відмовили Товариству в задоволенні даного позову.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 зі справи № 914/1432/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя С.Бондар

Суддя В.Палій