ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 910/2006/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№910/2006/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"до 1) Державної казначейської служби України 2) Запорізької митниці Державної фіскальної службипростягнення 26 482,23 грн.,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явився;В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України про стягнення 26 482,23грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею Державної фіскальної служби (далі - Запорізька митниця ДФС) рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2 позивачу було відмовлено в оформленні митної декларації №112050000/2014/011616 зі сплатою платежів у розмірі 37 638,97грн., а вантаж позивача оформлено за митною декларацією №112050000/2015/012048, за якою позивач сплатив 65 562,63грн. платежів. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2015 у справі №808/5427/15 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана протиправними діями та рішеннями Запорізької митниці ДФС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/2006/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Також скаржник зазначає, що за час, який минув з дня звернення до суду, за висновками Запорізької митниці казначейство повернуло надмірно сплачені мито та збір, не повернутим залишився лише податок на додану вартість.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2016 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 10.01.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Запорізька митниця Державної фіскальної служби просила оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.01.2017 позивач та відповідачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.07.2015 для здійснення митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" до Запорізької митниці ДФС в електронному вигляді подано вантажну митну декларацію форми МД-2 №112050000/2014/011616, за якою підлягало сплаті 37 638,97грн. митних платежів. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, позивачем разом з вантажною митною декларацією був наданий пакет документів.

24.07.2015 Запорізькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2 та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00343.

Товар випущено у вільний обіг за вантажною митною декларацією №112050000/2015/012048 від 24.07.2015 зі сплатою митних платежів на загальну суму 65562,63грн. під гарантію.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2015 у справі №808/5427/15, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2.

Позивач звернувся до Запорізької митниці ДФС з заявою №33/01-16 від 05.07.2016 про повернення надмірно сплачених митних платежів, на що отримав відповідь про відсутність підстав для їх повернення (лист від 18.07.2016 вих. №1122/11/08-70-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не наведено наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявності складу цивільного правопорушення.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат апеляційним господарським судом, слід зазначити, що статті 3 та 5 Закону України "Про судовий збір" передбачають різні підстави для несплати судового збору. Так, в першому випадку, судовий збір не справляється при поданні відповідної заяви чи позовної заяви, проте це не є підставою для нездійснення розподілу останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням загальних норм ст. 49 ГПК України, в іншому ж випадку, відповідні категорії позивачів звільняються від сплати судового збору, а питання щодо перерозподілу судового збору вирішується відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 ГПК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/2006/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/2006/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач