ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року Справа № 902/130/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Полякова Б.М.

За участю : арбітражного керуючого Бойка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 за заявою Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про банкрутство Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив",-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.02.2015 порушено провадження по справі № 902/130/15 про банкрутство приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, призначено розпорядника майна боржника.

17.02.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 902/130/15 про банкрутство ПП "Компанія "Володимирський масив".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.10.2015 по справі № 902/130/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника, введено процедуру санації боржника - ПП "Компанія "Володимирський масив"

Суддя-доповідач Ткаченко Н.Г.

строком на 6 місяців - до 13.04.2016, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Бойка В.О.

У лютому 2016, ОСОБА_5 звернулась до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 28 663,53 грн., що складається із заборгованості по заробітній платі та боргу за затримку розрахунку за 2014, 2015 роки.

Також, у лютому 2016 до суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про визнання кредиторських вимог до боржника, що складається із боргу по заробітній платі платі, із яких вимоги ОСОБА_3 - 1 250 грн., ОСОБА_4 - 11 891,99 грн., ОСОБА_7 - 8 500 грн.

У березні 2016 ОСОБА_8 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 800 грн., заборгованість по листку непрацездатності за листопад 2013.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 відмовлено в задоволенні заяв про кредиторські вимоги до боржника ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 по справі № 902/130/15 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

У відзиві арбітражний керуючий Бойко В.О. проти поданої касаційної скарги заперечує, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення арбітражного керуючого Бойка В.О., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищим господарським судом України в касаційному порядку переглядаються постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвала Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 в частині кредиторських вимог кредиторів по заробітній платі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвала суду першої інстанції від 13.09.2016, якою залишено без задоволення заяви ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_7, та ОСОБА_8 щодо визнання їх кредиторських вимог до боржника - ПП "Компанія "Володимирський масив", мотивована тим, що заявниками не було надано належних доказів заявлених вимог до боржника, а тому правових підстав для визнання їх заяв не має.

Рівненський апеляційний господарський суд, погодився з висновками суду першої інстанції та залишив господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 без змін.

Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по дані справі про банкрутство ПП "Компанія "Володимирський масив" здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Згідно ч. 7 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю

громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.

Вказана позиція кореспондується з рішенням Верховного Суду України, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього

заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції із заявою від 12.02.2016 про визнання кредиторських вимог до боржника, а саме 4 500 грн. заборгованості по заробітній платі та 24 163,53 грн. середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати за 2014, 2015 роки, обґрунтовуючи свою заяву тим, що за наказом № 1 від 11.08.2009 ОСОБА_5 було прийнято на роботу до ПП "Компанія "Володимирський масив" за професією робітника виробничих приміщень, це підтверджується записом в трудовій книжці. Проте, 08.01.2014 ОСОБА_5 було звільнено з роботи з ПП "Компанія "Володимирський масив" на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переводом на роботу у ТОВ "Керамік-Плюс", зазначений запис внесено до її трудової книжки, але роботодавець в день звільнення працівника (08.01.2014), остаточного розрахунку не вчинив та не повідомив про них в порядку ст.110 КЗпП України, внаслідок чого існує борг по зарплаті. До того ж, у 2014 році середньоденний заробіток, виходячи з мінімальної заробітної плати, становив 47,95 грн., а кількість робочих днів становила 248 днів, а звідси борг за затримку розрахунку у 2014 році складає - 11 891,60 грн., а у 2015 році - 12 271,93 грн. , виходячи з мінімальної заробітної плати на 2015 рік, що становив 49,61 грн., а кількість робочих днів - 250 днів.

Також, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до господарського суду із заявою від 15.02.2017 про визнання грошових вимог до боржника, заборгованості по заробітній платі за ОСОБА_3 у сумі - 1 250 грн. та за ОСОБА_4 в сумі - 11 891,99 грн., посилаючись на те, що 11.08.2009, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було прийнято на роботу до ПП "Компанія "Володимирський масив", згідно наказу №1 від 11.08.2009 та 08.01.2014 їх звільнено з роботи з ПП "Компанія "Володимирський масив" на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з переводом на роботу у ТОВ "Керамік-Плюс", зазначене підтверджується відповідними записами в трудових книжках. Однак звільняючи цих працівників в день звільнення розрахунку проведено не було, а тому виник борг по зарплаті.

Розглядаючи зазначені вище кредиторські вимоги, суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на зазначені вище вимоги закону, належним чином не перевірити доводи кредиторів ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо заборгованості по заробітній платі та ОСОБА_5 щодо боргу по зарплаті та компенсаційної виплати за порушення права на оплату

праці, з урахуванням офіційних відомостей про наявність у боржника - ПП "Компанія "Володимирський масив" заборгованості по заробітній праці перед працівниками та не врахували , що обов'язок надання такої інформації щодо бухгалтерського обліку боржника, інформації щодо кількості працівників підприємства боржника, стану оплати праці робітників, а також заборгованості по виплаті зарплати, покладено на саме розпорядника майна боржника, згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвала Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 в частині відмови у задоволенні заяв про кредиторські вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа № 902/130/15, в зазначеній частині, направленню на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області , в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційнеої інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.09.2016 по справі № 902/130/15 в частині кредиторських вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5- скасувати.

Справу № 902/130/15 в частині кредиторських вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області, в іншому складі суду.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Поляков Б.М.