ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 922/5527/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" на ухвалу господарського суду Харківської області від 30 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №922/5527/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" до комунального підприємства "Підземне місто" про визнання демонтажу та зберігання незаконним, -

Встановив:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства "Підземне місто" про визнання незаконними демонтажу та зберігання рекламних конструкцій, проведених відповідачем та визнання збитків, понесених останнім в результаті демонтажу та зберігання їх власними силами, такими, що не підлягають відшкодуванню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2015 року у справі №922/5527/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року, відмовлено ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" в прийнятті цієї позовної заяви з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що, відповідно до ст. 12 ГПК України, не підвідомча господарським судам.

У касаційній скарзі ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 30 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Тобто, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" звернулось до господарського суду із позовом, в якому просить визнати демонтаж та зберігання рекламних конструкцій, які проведені КП "Підземне місто" незаконними та визнати збитки КП "Підземне місто" понесені за демонтаж та зберігання їх власними силами такими, що не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи, що позовні вимоги полягають у визнанні незаконними дій відповідача та понесені ним збитків, позивач фактично просить встановити певний юридичний факт, який мав місце у минулому. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, тобто обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Вказані позивачем факти можуть бути встановлені господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, а їх встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, в той час, як господарські суди порушують провадження у справах за позовами, основою яких є спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

З огляду на викладене та вимоги ст. 12 ГПК України, відповідно до яких господарський суд розглядає справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що позов, з яким звернулось до господарського суду ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" не підлягає розгляду господарськими судами, а тому правильно відмовив у його прийнятті застосувавши положення п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Доводи касаційної скарги щодо порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 30 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №922/5527/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко