ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 922/2264/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

за участю представника ПАТ "БМ Банк" - Павлоградського О.М. дов. №05-5/80 від 24 листопада 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "АТБ-маркет" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом ТОВ "АТБ-маркет" до ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ТОВ "АТБ-маркет" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "БМ Банк" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання недійсним договору про факторингове обслуговування № 2013-04/DC-F від 21 серпня 2013 року.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням спірним договором прав і законних інтересів позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "АТБ-маркет" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "АТБ-маркет" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року та передати справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 22, 83, п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з безпідставним відхиленням клопотання про визнання неукладеними інформаційних повідомлень про зміну платіжних реквізитів на виконання умов контракту.

Зазначає, що, у порушення ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", предметом спірного договору є право вимоги, а не фінансування, у зв'язку з чим предмет спірного договору не є предметом договору факторингу та, з урахуванням положень ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, має ознаки договору про оплатне відступлення права вимоги (оплатна цессія), на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Представники ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "БМ Банк", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" (постачальник) укладені договори поставки № 44265 від 30 квітня 2013 року та № 29091/1 від 1 січня 2013 року, за умовами яких постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, а покупець, зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1 вказаних договорів покупець після прийняття товару та всіх необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дня поставки.

Сторонами укладались додаткові угоди, якими змінювались терміни оплати.

Пунктами 8.12 (8.17) вказаних договорів сторони обумовили, що даний договір та вся інформація, що пов'язана з ним, вважається конфіденційною інформацією. Постачальник зобов'язується не розкривати конфіденційну інформацію третім особам протягом терміну дії договору, а також протягом трьох років після його припинення.

Відповідно до п. п. 8.17 (8.18) договорів постачальник зобов'язується не передавати (не відступати) третім особам права вимоги по даному договору без попереднього письмового погодження покупця. В разі порушення даного зобов'язання постачальник зобов'язаний оплатити покупцю штраф в розмірі 100000 гривень 00 коп. за кожен випадок такого порушення.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" протягом 2013 року здійснювалась поставка товару покупцю, який оплачував його, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Станом на 31 березня 2014 року борг покупця перед постачальником був відсутній, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Після підписання вказаного акту поставки не відбувались, сторони повністю припинили співробітництво, розрахувавшись у повному обсязі.

Разом з тим, 21 серпня 2013 року ПАТ "БМ Банк" (фактор) та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" (підприємство) укладено договір про факторингове обслуговування № 2013-04/DC-F, за умовами якого підприємство зобов'язується відступити факторові, відповідно до умов даного договору, право вимоги від дебіторів підприємства, зазначених у переліку дебіторів, коштів (включаючи всі види неустойок), право на одержання яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до контракту, а фактор зобов'язується придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів підприємства і передати за плату кошти у розмірі вартості відступленого підприємством факторові права вимоги коштів від дебіторів підприємства, у порядку й випадках, передбачених даним договором.

Згідно умов вказаного договору покупець повинен сплачувати грошові кошти за поставлений товар не постачальнику, а банку.

Як зазначає ТОВ "АТБ-маркет", на час здійснення поставок та сплати коштів за отриманий товар, позивач не був обізнаний про існування договору факторингу, про укладення між банком та постачальником вказаного договору дізнався з претензії ПАТ "БМ Банк" № 30-07-02/285 від 3 вересня 2014 року та з позовної заяви про солідарне стягнення боргу з ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл".

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірний договір створює потенційну можливість стягнення з позивача оплат за товар, який вже був оплачений згідно умов вказаних договорів поставки, існування оспорюваного договору порушує його інтереси відносно конфіденційності інформації, отриманої відповідачем-2 у процесі виконання договорів поставки; укладенням спірного договору відповідачем-2 порушені умови договорів поставки щодо заборони на відступлення права вимоги третім особам.

Судами встановлено, що до договору про факторингове обслуговування № 2013-04/DC-F між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" укладено додаткові договори № 2/1 від 4 вересня 2013 року та № 2/2 від 6 вересня 2013 року, згідно яких підприємство протягом дії договору про факторингове обслуговування надає фактору для придбання ним права вимоги грошових коштів з моменту їх виникнення, за всіма контрактами, що укладені між підприємством та дебіторами, які включені в зазначений перелік дебіторів, в т.ч. і по ТОВ "АТБ-маркет" з лімітом 1260000 гривень 00 коп.

У жовтні 2013 року між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" укладено додатковий договір № 1 від 1 жовтня 2013 року до договору про факторингове обслуговування, згідно якого сторони дійшли згоди, що строками оплати підприємством - ТОВ "АТБ-маркет" своїх зобов'язань за угодами, що були відступлені фактору в 2013 році, вважати строки, що наведені у таблиці.

11 жовтня 2013 року між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" укладено додатковий договір № 2/3 до договору про факторингове обслуговування, за яким підприємство протягом дії договору про факторингове обслуговування надає фактору для придбання ним права вимоги грошових коштів з моменту їх виникнення, за всіма контрактами, що укладені між підприємством та дебіторами, які включені в зазначений перелік дебіторів, в т.ч. і по ТОВ "АТБ-маркет", з лімітом 4380000 гривень 00 коп.

27 лютого 2014 року між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Юніфуд Інтернешнл" укладено додатковий договір № 4 до договору про факторингове обслуговування, за яким сторони дійшли згоди, що строками оплати підприємства - ТОВ "АТБ-маркет" своїх зобов'язань за угодами, що були відступлені фактору в 2013 році, вважати строки, що наведені у таблиці.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, за якою: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є підставою виникнення у його сторін цивільних прав і обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

За ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати товару.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що за спірним договором одна з сторін зобов'язалась придбати право вимоги грошових коштів від третіх осіб та передати за плату кошти у розмірі вартості відступленого права, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу, який відповідає вимогам чинного законодавства: умови, викладені в договорі, визначені та погоджені його сторонами; ними досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов, які не суперечать чинному законодавству та моральним засадам суспільства; письмова форма договору, встановлена для договорів між юридичними особами, дотримана, тому відсутні підстави вважати спірний договір удаваним та таким, що укладений з метою приховання іншого договору.

Водночас, судами зазначено, що ТОВ "АТБ-маркет" в позовній заяві не наведено жодної обставини, з якою закон пов'язує недійсність спірного договору.

Судами мотивовано відхилено доводи позивача про відсутність погодження боржником укладання угоди про відступлення права вимоги, що має наслідком недійсність цієї угоди про відступлення права вимоги, оскільки договори поставки № 44265 від 30 квітня 2013 року та № 29091/1 від 1 січня 2013 року містять відповідну заборону, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1080 Цивільного кодексу України встановлено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що посилання ТОВ "АТБ-маркет" на неотримання інформаційних повідомлень на здійснення розрахунку з відповідачем-2 через розрахунковий рахунок, відкритий в ПАТ "БМ Банк", а також на відсутність видаткових накладних, за якими нібито відступлено право вимоги, стосуються виконання укладених між позивачем та відповідачем-2 умов договорів поставки та виконання спірного договору факторингового обслуговування, однак ці твердження не можуть бути підставою для визнання недійсним договору про факторингове обслуговування № 2013-04/DC-F від 21 серпня 2013 року.

Під час розгляду спору судом апеляційної інстанції, позивач подав клопотання, в якому просив суд вийти за межі позовних вимог та визнати інформаційні повідомлення про заміну платіжних реквізитів на виконання умов контрактів № 29091/1 від 1 січня 2013 року та № 44265 від 30 квітня 2013 року неукладеним і зазначити про це у мотивувальній частині судового рішення як обставину справи, встановлену господарським судом.

Також послався на висновок експерта № 369 від 1 жовтня 2015 року за результатами судової комплексної почеркознавчої експертизи і технічної експертизи документів, проведеної в рамках кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, наявність у господарського суду права вийти за межі позовних вимог пов'язується з об'єктивною необхідністю вчинення таких дій для захисту прав і законних інтересів, зокрема, позивача, та наявністю відповідного клопотання.

Разом з тим, згідно приписів ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд, встановивши, що питання про визнання неукладеними інформаційних повідомлень щодо заміни платіжних реквізитів на виконання умов контрактів № 29091/1 від 1 січня 2013 року та № 44265 від 30 квітня 2013 року, не було предметом розгляду в суді першої інстанції, підставно відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "АТБ-маркет" про вихід за межі позовних вимог.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм у сукупності належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. 202, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 626, ст. ст. 638, 1077-1080 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 83, ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, дійшли мотивованого висновку про необгрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність підстав для визнання недійсним договору про факторингове обслуговування № 2013-04/DC-F від 21 серпня 2013 року.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді О. Євсіков

О. Кролевець