ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 917/1259/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

за участю представника позивача - Корчкової О.С. дов. № 22/1359-Д від 10 липня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом Служби безпеки України до ПАТ "АвтоКрАЗ" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Служба безпеки України (далі - позивач) звернулась до ПАТ "АвтоКрАЗ" (далі - відповідач) з позовом про стягнення пені у розмірі 224817 гривень 92 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням виконання відповідачем умов договору № 19/1-90д про закупівлю товарів за державні кошти.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 4 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України 224817 гривень 92 коп. пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 4 серпня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "АвтоКрАЗ" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 4 серпня 2015 року, винести рішення, яким зменшити розмір заявленої пені до 22481 гривень 80коп.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 610, 611, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, ст. 218, ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України.

Зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язання сталося не з його вини, а через обставини непереборної сили.

Вважає, що судами помилково не прийнято до уваги та не надано оцінки усім наданим доказам.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 жовтня 2014 року між Службою безпеки України (покупець) та ПАТ "АвтоКрАЗ" (продавець) укладено договір № 19/1-90д про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується в 2014 році в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця спеціалізовані броньовані автомобілі спеціального призначення (далі - товар) у кількості та за ціною, що зазначені у специфікації (додаток № 1 до договору), та виготовлені згідно з технічним завданням на виготовлення (додаток № 2, № 3 до договору), які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору партією товару вважається частина товару, яка поставляється продавцем покупцю в рахунках-фактурах та накладних.

Згідно додатку № 1 до договору товар, що поставляється, - спеціалізовані броньовані автомобілі КрАЗ-Spartan-APC спеціального призначення (тип 1) у кількості 2 шт. та спеціалізований броньований автомобіль КрАЗ-Spartan-APC спеціального призначення (тип 2) у кількості 1 шт. на загальну суму 14051125 гривень 00 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25 грудня 2014 року до договору № 19/1-90д від 21 жовтня 2014 року строк поставки товару не пізніше 31 січня 2015 року за умови надходження 100 % оплати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 25 жовтня 2014 року.

22 жовтня 2014 року покупцем здійснено 100 % оплату за договором платіжним доручення № 4 від 22 жовтня 2014 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Служба безпеки України посилається на те, що відповідач у встановлені договором строки товар не поставив, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача надіслано письмові замовлення на поставку товару у встановлені договором строки (листи № 19/1-2293 від 23 жовтня 2014 року, № 19/1-2954 від 29 грудня 2014 року, № 19/1-260 від 5 лютого 2015 року).

Листом № 84-33 від 29 січня 2015 року відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити поставку замовленого товару в передбачений договором строк внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме, відхилення судна, на якому здійснювалось перевезення автомобілів, від встановленого графіку через несприятливі погодні умови.

Претензією № 19/1-313 від 11 лютого 2015 року покупець повідомив продавця про необхідність сплатити штрафні санкції за прострочення термінів виконання договірних зобов'язань або надати належні докази неможливості виконання своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин, а саме, довідки торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

ПАТ "АвтоКрАЗ" вказані вимоги не виконало та здійснило поставку товару покупцю 17 лютого 2015 року, прострочивши виконання зобов'язання за договором на 16 днів.

24 лютого 2015 року відповідачем надіслано на адресу позивача лист Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати № 88/02-06 від 24 лютого 2015 року, у якому зазначається, що затримка судна, на якому здійснювалось перевезення автомобілів, може бути визнана компетентним органом такою, що сталася внаслідок дії обставин непереборної сили, за умови документального підтвердження складних погодних умов шляхом надання ПАТ "АвтоКрАЗ" довідки Українського Гідрометцентру, яка є документом про погодні умови в Україні.

Служба безпеки України лист Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати № 88/02-06 не визнала належним доказом настання форс-мажорних обставин, оскільки останній не є сертифікатом про форс-мажорні обставини з огляду на положення п. п. 6.10 - 6.14 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України № 44(5) від 18 грудня 2014 року.

У зв'язку з цим позивач повторно надіслав на адресу відповідача претензію № 19/1-440 від 26 лютого 2015 року щодо сплати штрафних санкцій за прострочення термінів виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, належним підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин є висновок торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

За вимогами ст. ст. 11, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків та обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що на час розгляду справи ПАТ "АвтоКрАЗ" не надало судам виданий компетентним органом документ на підтвердження настання форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару за укладеним сторонами договором.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 611, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, ст. 218, ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, оскільки встановлені судами обставини у сукупності свідчать про те, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. При цьому зазначається, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 7.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі наведених норм позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 224817 гривень 92 коп. за період з 1 лютого 2015 року по 16 лютого 2015 року, розрахунок якої визнано судами обгрунтованим та таким, що відповідає нормам закону та умовам укладеного сторонами договору.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин або наявності інших обставин, які мають істотне значення, які б обґрунтували наявність підстав та з якими законом пов'язується наявність у господарського суду права зменшити розмір належної до сплати неустойки.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

За таких обставин законні та обгрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 11, 526, 530, 611, 629 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді О. Євсіков

О. Кролевець