ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 917/1057/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Грека Б.М.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Більчук О.О.;розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від14.09.2015у справі № 917/1057/15за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"простягнення 11 656, 44 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі - ТДВ "СК "Індіго") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (далі - ПАТ "СК "Саламандра-Україна") про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 7 341, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.05.2015 порушено провадження у справі № 917/1057/15 за позовом ТДВ "СК "Індіго" до ПАТ "СК "Саламандра-Україна" про стягнення 7 341, 22 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТДВ "СК "Індіго" подало уточнення до позовної заяви, в яких просило стягнути з ПАТ "СК "Саламандра-Україна" страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11 656, 41 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Ціленко В.А.) від 11.06.2015 у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) від 14.09.2015 рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 скасовано. Позов задоволено, суд стягнув з ПАТ "СК "Саламандра-Україна" на користь ТДВ "СК "Індіго" страхове відшкодування в сумі 11 656, 44 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015, ПАТ "СК "Саламандра-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин норму ст. 1191 ЦК України. Право позивача звернутися з майновою вимогою передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини страхування, а саме ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України.

Окрім того, скаржник вказує на те, що ст. 38 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ч. 6 ст. 261 ЦК України також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарським судами 24.04.2009 між ОСОБА_5 та ТДВ "СК "Індіго" був укладений договір страхування наземного транспортного засобу № 206-01548-09 на період з 25.04.2009 по 24.04.2010.

У м. Києві на проспекті Ватутіна 20.10.2009 о 20 годині 30 хвилин відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Міцубісі", д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та транспортним засобом "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7. В результаті дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль "Міцубісі" отримав механічні пошкодження. Вартість відновлюваного ремонту склала 13 713, 42 грн.

На підставі складеного страхового акту № 11473/206 від 21.10.2013 ТДВ "СК "Індіго" платіжним дорученням № 4494 30.10.2013 здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 11 656, 41 грн.

З огляду на те, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.11.2009 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано ОСОБА_7, який керував "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_2, застрахованим в ПАТ "СК "Саламандра-Україна" на підставі полісу серії ВС № 0583649, ТДВ "СК "Індіго" просило стягнути 11 656, 41 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову виходив із того, що спори про право зворотної вимоги страховика різняться поняттями "регрес" та "суброгація". У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 Цивільного кодексу України), а також ст. 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. З урахуванням викладеного перебіг строку позовної давності при суброгації починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Оскільки спірні правовідносини, як визначено судом першої інстанції, підпадають під поняття "суброгація", і моментом виникнення страхового випадку є 20.10.2009 року, тоді як позов подано до суду лише 21.05.2015 року, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позов ТДВ "СК "Індіго" заявлено з пропуском позовної давності і не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що до страхувальника переходить право вимоги до заподіювача шкоди, або його страховика з моменту здійсненої ним виплати, а отже з цього моменту і починається відлік строку позовної давності, у межах якого особа має право звернутись до суду.

До позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, а тому, як встановлено судом апеляційної інстанції, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача. З огляду на викладене у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача після виплати страхового відшкодування, а саме з 30.10.2013 (платіжне доручення №4494), ТОВ "Страхова компанія "Індіго" звернулось з позовом до суду 21.05.2015, тобто у межах встановлено встановленого трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме щодо застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК УКраїни).

Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:

1. Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди.

2. У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим.

2. Регрес має місце після припиненні зобов'язання з відшкодування шкоди.

Крім того, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування (ч. 6 ст. 261 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 зі справи 910/22731/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач - ТДВ "СК "Індіго", виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, отримало права кредитора, а не регресу до ПАТ "СК "Саламандра-Україна", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

ТДВ "СК "Індіго" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПАТ "СК "Саламандра-Україна", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не ч. 6 ст. 261, ст. 1191 ЦК України.

З урахуванням викладеного у справі, яка розглядається, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у справі № 917/1057/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 у справі № 917/1057/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" 2 192, 40 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.

Головуючий - суддя Грек Б.М.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.