ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 914/1456/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача, відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р.у справі № 914/1456/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ"простягнення 60 049, 53 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" про стягнення 60 049,53 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2015 р. у даній справі (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. (головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л.С., Зварич О.В.), позов задоволено частково: стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22 345,35 грн. - пені, 8 956,97 грн. - 3% річних та 1 726,21 грн. - інфляційних втрат та 1 684,74 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2015 р. скасувати в частині відмови у стягненні 26 235, 40 грн. пені, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 26 235, 40 грн., в іншій частині оскаржувані судові акти залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 16.12.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.12 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (покупець) укладено договір №13/2847-БО-21 про купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця в 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. газ обсягом до 175 тис куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис куб.м) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору.

Строк дії договору сторони погодили в п.11.1 - до 31.12.13 р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

На підставі п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п'ять) років.

На виконання умов договору позивач передав у власність, а відповідач прийняв за період з січня по грудень 2013 року природний газ на загальну суму 18 882 331,14 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти приймання-передачі.

Розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив повністю, але частково з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу №13/2847-БО-21 від 28.12.12 р. сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).

Статтею 617 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами ст 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського Кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного Кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського Кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського Кодексу України, а також договором, укладеним між сторонами.

Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У п. 7.3. договору сторонами вказано, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав із частковим порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п. 7.2 договору за порушення строків виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно з розрахунком позивача становить 48 580,75 грн.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем в поданому розрахунку у періоди нарахування пені та 3 % річних, які заявлені до стягнення на суму 48 580,75 грн. та 9 742,57 грн. було помилково включено дні фактичної сплати відповідачем суми заборгованості.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно зауважили про стягнення з відповідача 8 956, 97 грн. 3% річних та 44 690, 70 грн. пені з січня 2013 року по грудень 2013 року включно.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає і обґрунтованим висновок судів щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1 726, 21 грн.

З огляду на матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" звернулось до господарського суду Львівської області з клопотанням про зменшення розміру неустойки (пені).

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків за поставлений природний газ по спірному договорі та соціальну значущість підприємств, дійшов висновку про задоволення даного клопотання, зменшивши розмір пені на 50 % до 22 345,35 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правомірними та зауважує про таке.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 Господарського Кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки на 50 % суд першої інстанції прийняв до уваги факт виконання основного зобов'язання відповідачем, незначний, у переважній більшості, термін несвоєчасної оплати газу, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як комунального підприємства частини територіальної громади м. Новояворівська та з врахуванням інтересів позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, обставини щодо наявності заборгованості споживачів газу (населення та бюджетних організацій) перед відповідачем за спожиту теплову енергію, наявність непогашеної з бюджету різниці між фактичними витратами на виробництво теплової енергії і затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Крім того, інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем свого зобов'язання, компенсуються позивачу стягненням з відповідача заявлених інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 8 956,97 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до суду доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем строків по оплаті за поставлений природний газ саме за порушення строків оплати за договором №13/2847-БО-21 від 28.12.2012 р.

З врахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені на 50 % та стягнення з відповідача на користь позивача 22 345,35 грн. пені, оскільки стягнення зменшеного розміру штрафних санкцій є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому та є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача, що було враховано судами при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. у справі № 914/1456/15 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова