ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 913/201/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача (прокурора)Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)відповідачів, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Слава-Віт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р.у справі № 913/201/15 господарського суду Луганської областіза позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах державидо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1. Марківської районної державної адміністрації Луганської області, 2. Фермерського господарства "Слава-Віт" Кризької сільської радипровизнання недійсними розпоряджень голови Марківської районної державної адміністрації

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Марківської районної державної адміністрації Луганської області та Фермерського господарства "Слава - Віт" з вимогами:

- визнати недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №368 від 17.08.2011 р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради";

- визнати недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №413 від 02.09.2011 р."Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації № 368 від 17.08.2011 р.";

- визнати недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №18 від 03.01.2012 р."Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава - Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Кризькій сільській раді";

- визнати недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області № 844 від 18.12.2012 р."Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації № 18 від 03.01.2012 р.".

Заступник прокурора Луганської області обґрунтовуючи правомірність звернення в межах наданих йому повноважень до господарського суду з даним позовом посилається на правила статті 121 Конституції України, статі 36-1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р., ч. ст.1, ч.2 ст.2, ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України.

Також, посилаючись на правила статей 122, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірна земельна ділянка передана незаконно, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, чим порушено законодавчо встановлені конкурентні засади передачі земель.

У зв'язку з чим, розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області підлягають визнанню недійсними.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2015 р. у даній справі (суддя Іванова А.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. (головуючий суддя Кододова О.В., судді Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено: визнано недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №368 від 17.08.2011р."Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради"; визнано недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області № 413 від 02.09.2011 р."Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації № 368 від 17.08.2011 р."; визнано недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №18 від 03.01.2012 р."Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава - Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Кризькій сільській раді"; визнано недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області № 844 від 18.12.2012 р."Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації № 18 від 03.01.2012 р.". Стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Фермерське господарство "Слава-Віт" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. та рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 16.12.2015 р. представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації № 368 від 17.08.2011 р. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" для ведення фермерського господарства, розташованого за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Кризькій сільській раді.

Розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації № 413 від 02.09.2011 р. внесено зміни до попереднього розпорядження та доповнено словами "орієнтовною площею 61 га".

Розпорядженням голови Марківської районної адміністрації №18 від 03.01.2012 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" для ведення фермерського господарства та рекомендовано керівнику ФГ "Слава-Віт" Черніку В.О. укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його у встановленому законодавством порядку.

До вказаного розпорядження внесено зміни розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації № 844 від 18.12.2012 р. та доповнено абзацом наступного змісту: "Надати ФГ "Слава-Віт" в оренду земельну ділянку загальною площею 62 га із земель державної власності для ведення фермерського господарства. розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Кризькій сільській раді, терміном на 17 років"

Судами зазначено, що спірні правовідносини виникли внаслідок передачі земельної ділянки державної форми власності юридичній особі в оренду для ведення фермерського господарства.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваними розпорядженнями: від 17.08.2011 р. № 368 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" для ведення фермерського господарства; від 02.09.2011 р. № 413 про внесення зміни до попереднього розпорядження; від 03.01.2012 р. № 18 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" та від 18.12.2012 р. № 844, Марківською районною державною адміністрацією Луганської області було порушено порядок передання земельних ділянок в оренду фермерським господарствам, а саме: надано в оренду земельну ділянку загальною площею 620000 га фермерському господарству "Слава-Віт" без проведення аукціону, всупереч положенням статті 124 Земельного кодексу України, з урахуванням частини другої статті 134 цього Кодексу, та з урахуванням наведених положень статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство".

Також, судами попередніх інстанцій було вказано, що з урахуванням обізнаності прокурора про порушення процедури торгів тільки з 20.01.2015 р., трирічна позовна давність станом на дату звернення прокурора до суду, не пропущена, а тому застосування позовної давності є безпідставним.

Разом з тим, вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийнятими за неповного встановлення та надання правової оцінки усім обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В своїй позовній заяві прокурор вказував, що оскільки Державну інспекцію сільського господарства не наділено правом подання позовів до суду з питань, віднесених до її компетенції, прокурор звернувся до суду з даним позовом на підставі листа Держсільгоспінспекції у Луганській області від 24.02.2015 р. №11-25/0062 про усунення виявлених Держсільгоспінспекцією порушень земельного законодавства.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що прокурором не було обґрунтовано та не було зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту у суді, спричинення шкоди державі, а також не зазначено неможливість визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про наступні обставини, які не були враховані судами.

Так, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №368 від 17.08.2011 р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради" та визнання недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області №413 від 02.09.2011 р."Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації № 368 від 17.08.2011 р." не породжують ніяких правових наслідків.

З огляду на матеріали справи, розпорядженням голови Марківської районної адміністрації №18 від 03.01.2012 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" та рекомендовано укласти договір оренди земельної ділянки.

Натомість, судами попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано чи виконане вищевказане розпорядження сторонами, не встановлено чи укладався між сторонами договір оренди спірної земельної ділянки та не досліджено чи сплачується Фермерським господарством "Слава-Віт" орендна плата за земельну ділянку.

Крім того, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не встановили чи використовується наразі спірна земельна ділянка Фермерським господарством "Слава-Віт" та на яких правових підставах.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про те, що відповідачі неодноразово звертались до суду з вимогою про застосування строків позовної давності.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки положенню Цивільного кодексу України про застосування строку позовної давності.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В обґрунтування відсутності пропуску строку позовної давності судами попередніх інстанцій покладено той факт, що прокурору стало відомо про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави лише з 20.01.2015 р.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки листу Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 12.08.2015 р. №15-02-64, зі змісту якого вбачається, що на вимогу прокуратури Марківського району (листи від 02.11.2011 р. №95/2055 вих.11 та від 01.10.2014 р. №2972 вих. 14) райдержадміністрація щомісячно до 5 числа надає до прокуратури району, а також до Марківського управління юстиції в електронному вигляді всі розпорядження голови прийняті протягом місяця.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано і лист Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 06.07.2015 р. №13-02-64, в якому зазначається, що розпорядження голови райдержадміністарції з 2012 року щомісяця надаються до прокуратури Макарівського району на підставі запитів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення по даній справі недостатньо дослідили дійсні обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненадали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до суперечливих та передчасних висновків.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що в порушення вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не встановили початок перебігу строку позовної давності, а також не дослідили наявність чи відсутність поважних причин такого пропуску.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Фермерського господарства "Слава-Віт", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Слава-Віт" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. у справі №913/201/15 та рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова