ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/8183/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід29.07.2015у справі№910/8183/15-гГосподарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко"простягнення суми

за участю

- позивача:Горобченко В.В. (довіреність від 05.01.2015)- відповідача:Костюк С.Ю. (довіреність від 25.05.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (далі - відповідач) заборгованість за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин у розмірі 48 138,36 грн., пеню в розмірі 7 397,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 029,73 грн., три відсотки річних в розмірі 656,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював відповідно до укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення скид до міської каналізаційної мережі стічних вод з перевищенням забруднюючих речовин, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу за липень-вересень 2014 року плати за скид наднормативно забруднених стічних вод, а також пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 13.10.2014 по 27.03.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 48 138,36 грн. заборгованості, 100,00 грн. пені, 8 029,73 грн. інфляційних втрат, 656,79 грн. - три відсотки річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті судами рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.08.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) був укладений Договір №9278 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до п.п. 5.5.20, 5.5.21 Договору до змісту зобов'язань відповідача входить забезпечення якості стічних вод, які потрапляють до міської каналізації, відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених Додатком №3 до Договору, а також виключення можливості скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого Виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №424 від 25.12.2013 (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

З метою визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством із стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква, 03.09.2014 повноважними представниками позивача у присутності головного інженера відповідача Цалюка В.В. проведено відбір проб стічних вод з контрольних колодязів відповідача, розташованих за адресами вулиця Леваневського, 17а та вулиця Пушкінська, 47 у місті Біла Церква, про що складено Акти від 03.10.2014 відбору проб стічної води, підписані представниками обох сторін.

Заперечень чи зауважень зі сторони відповідача щодо зазначених даних відбору проб стічної води акти не містять.

Відповідно до протоколу проведених аналізів №195, №196 від 08.09.2014 за результатами лабораторних досліджень відібраних проб, проведених хіміко-технологічною лабораторією стічних вод позивача (Свідоцтво про атестацію від 17.12.2013 №70А-98-13, видане Державним підприємством "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"), було встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, концентрації забруднюючих речовин перевищують допустимі, порівняно із встановленими місцевими Правилами приймання стічних вод.

На виконання вимог п.8.10 місцевих Правил приймання стічних вод позивач факсограмою №1-04/08-2364 від 9 вересня 2014 року повідомив відповідача про перевищення допустимих концентрації забруднюючих речовин у стічних водах підприємства та результати хімічного аналізу відібраних проб.

09.10.2014 позивачем на адресу відповідача направлено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також Рахунок №70 від 07.10.2014, який, у відповідності до приписів п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод мав бути оплачений споживачем протягом 10 днів після його отриманим.

Доказом направлення вказаних документів є опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек.

Враховуючи відсутність оплати рахунку за скид наднормативних забруднень у визначений строк, позивач направив відповідачу претензію №1-04/09-3116, якою вимагав добровільно у позасудовому порядку виконати грошові зобов'язання на суму 48 138,36 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що розрахунок плати за скид наднормативних забруднень зі стічними водами у міську каналізацію за липень - вересень 2014 у розмірі 48 138,36 грн., а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є вірним та обґрунтованим, при цьому, розмір пені суд вирішив зменшити на підставі статті 233 Господарського кодексу України до 100,00 грн.

Підстави для скасування оскаржених рішень в частині стягнення заборгованості з відповідача, відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.2.1. затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі - Правила приймання стічних вод) позивач як виробник послуг централізованого водовідведення, має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств у систему каналізації, а також пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Підприємства зобов'язані, зокрема, виконувати в повному обсязі вимоги Правил приймання стічних вод, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників (п.2.4 Правил приймання стічних вод).

Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства (п.7.5. Правил приймання стічних вод).

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (п.7.6. Правил приймання стічних вод).

З метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимої концентрації (далі - ДК) забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента (п.7.8. Правил приймання стічних вод).

При виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві) (п.7.10. Правил приймання стічних вод).

Як було встановлено судами, позивачем відібрано проби води, складено акт про відбір проб, що підписаний без зауважень сторонами, проведено лабораторні дослідження відібраних проб, факсограмою повідомлено відповідача про результати проведених аналізів та 09.10.2014 відповідачу направлено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що позивачем не доведено додержання ним всіх необхідних умов для відібрання і зберігання проб, що могло вплинути на результати їх дослідження; відповідачем було надано суду результати дослідження проб іншої лабораторії, які відрізняються від результатів позивача, що не було взято судами до уваги; судами не перевірено початок прострочення відповідачем оплати рахунку та період нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, враховуючи те, що рахунок на оплату наднормативних скидів забруднюючих речовин відповідач не отримував; апеляційним судом було порушено норми процесуального права щодо незадоволення клопотання відповідача, занадто швидкого розгляду справи, неналежної оцінки доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що підставою скасування прийнятих судами рішень є порушення або неправильне застосування ними норм матеріального чи процесуального права, при цьому посилатись на недоведеність встановлених судами обставин справи та необхідність переоцінки таких обставин відповідно до приписів статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, в суді касаційної інстанції не допускається.

Так, доводи відповідача про неналежність доказів позивача щодо встановленого перевищення норм забруднюючих речовин у пробах води колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Дії позивача по відібранню проб відповідають приписам законодавства, а посилання відповідача на порушення процедури їх відбору, зберігання і транспортування є недоведеними і не спростовують встановленого судами факту перевищення забруднюючих речовин в воді, що скидалась відповідачем. Крім того, відбір проб проводився у присутності працівника відповідача і акт відбору був ним підписаний без зауважень.

Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, нормативними актами визначений порядок врегулювання розбіжностей у результатах аналізу проб, відібраних водоканалом, і споживачем.

Так, відповідно до п.п. 8.12.10 - 8.12.12 місцевих Правил приймання стічних вод, у випадку розходження результатів аналізу між лабораторіями Водоканалу і Підприємства за ініціативою Підприємства контрольна проба передається для проведення аналізу незалежній лабораторії, атестованій у даній галузі, або в лабораторію Водоканалу. Відкриття проби проводиться у присутності представників незалежної лабораторії, Підприємства та Водоканалу. Відкриття контрольної проби оформлюються відповідним актом (додаток 3 до цих Правил). Лабораторні дослідження контрольної проби стічних вод виконуються за рахунок Підприємства. Підприємство має право вимагати проведення аналізу контрольної проби стічних вод Підприємства протягом терміну зберігання контрольної проби. Про намір провести дослідження контрольної проби Підприємство повідомляє Водоканал у письмовій формі. Контрольна проба маркується, герметично закорковується та опечатується Водоканалом в присутності представника Підприємства і зберігається у відповідних умовах в лабораторії Водоканалу, але не більше семи календарних днів з моменту відбору проби.

Апеляційним судом встановлено, що з протоколу №57 дослідження проб води від 10.09.2014, на який посилається відповідач, вбачається, що надана замовником - відповідачем проба води не консервована.

Також встановлено, що протягом терміну зберігання контрольної проби, встановленого місцевими Правилами приймання стічних вод, відповідач не звернувся до позивача з вимогою проведення її арбітражного аналізу.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що результати дослідження відібраних проб позивачем є достатніми для нарахування відповідачу додаткової плати, а докази, подані відповідачем, не спростовують вказаного висновку, оскільки були ним добуті не у відповідності до встановленого порядку визначення перевищення забруднюючих речовин у воді в разі заперечень відповідача.

Порушення норм процесуального права, крім вказаних в ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до приписів процесуального законодавства може бути підставою для скасування прийнятих рішень лише в разі, якщо такі порушення унеможливили встановлення обставин справи і призвели до прийняття незаконного рішення.

Посилання відповідача в даному випадку на такі порушення не можуть бути підставою для скасування прийнятих рішень.

Разом з тим, слід погодитись із доводами відповідача щодо неправильного визначення судами періоду нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач вказує на те, що рахунок він взагалі не отримував.

Як встановлено судами 09.10.2014 позивачем на адресу відповідача направлено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також Рахунок №70 від 07.10.2014, який, у відповідності до приписів п.8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод мав бути оплачений споживачем протягом 10 днів після його отриманим. Доказом направлення вказаних документів є опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек.

При цьому посилання у касаційній скарзі на те, що зазначені документи були направлені не на адресу, вказану в ЄДРПОУ, не дає правових підстав вважати, що позивач відправив рахунок на іншу, не вказану позивачем для листування адресу і неналежним чином повідомив відповідача про необхідність оплати скидання стічних вод з перевищеними показниками забруднюючих речовин.

Так, з листа позивача вбачається, що рахунок на оплату відповідачу було направлено на адресу: м. Біла Церква, вул. Пушкінська, 47.

Ця адреса відповідачем зазначена у вищенаведеному укладеному між сторонами договорі №9278 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Таким чином наведені у касаційній скарзі доводи відповідача є необґрунтованими.

Разом з тим, позивачем і судами періодом, за який було розраховано відповідачу пеню, передбачену підпунктом 2 п.6.1. Договору, інфляційні втрати та три відсотків річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, визначено з 13.10.2014 по 27.03.2015.

Проте, як вказано в п.8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод, рахунок, що був надісланий позивачем 09.10.2014, мав бути оплачений споживачем протягом 10 днів після його отримання.

Отже враховуючи встановлений наведеною нормою права 10-денний строк оплати з моменту отримання рахунку, дату надіслання рахунку, а саме - 09.10.2014, початок прострочення платежу не може припадати на 13.10.2014.

Позивачем зазначено дату початку нарахування пені та інших нарахувань 13.10.2014 - дата, коли ймовірно відповідач міг тільки отримати рахунок. А п.8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод передбачено, що він його повинен оплатити протягом 10 днів після отримання і тільки після спливу вказаного строку починається прострочення відповідача і можуть нараховуватись фінансові санкції, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення в частині стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими і мають бути залишені без змін, а в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв'язку з неправильним визначенням періоду прострочення відповідача судові рішення мають бути скасовані з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки для правильного вирішення спору у вказаній частині необхідно встановити початок строку прострочення із оплати, на що суд касаційної інстанції повноважень не має.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі №910/8183/15-г в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасувати.

В цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський