ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/8086/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

за участю представників: відповідача - Шевченка Ю.А. дов. № 27-42511/15 від 3 листопада 2015 року, ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" - Еседуллаєвої Л.М. дов. № 112 від 19 жовтня 2015 року, Національного банку України - Рудалєвої Л.В. дов. № 18-225/8469 від 11 лютого 2015 року, прокурора ГПУ Романова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Екосіпан" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", Національний банк України та ТОВ "Краун Альянс", за участю прокурора міста Києва, про визнання договору укладеним,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ТОВ "Екосіпан" (далі - позивач) звернулось до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), треті особи - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та Національний банк України, з позовом про визнання укладеним з 27 березня 2015 року договору купівлі-продажу акцій ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" між Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Екосіпан" у наведеній редакції.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо підписання договору купівлі-продажу акцій ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", що порушує права та законні інтереси позивача як переможця конкурсу, який візьме участь у виведенні банку з ринку шляхом купівлі неплатоспроможного банку в цілому.

Одночасно просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національному банку України приймати рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та заборони Національному банку України будь-яким чином інформувати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2015 року клопотання ТОВ "Екосіпан" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов ТОВ "Екосіпан" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору укладеним шляхом заборони Національному банку України вчиняти дії щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на час розгляду справи в господарському суді.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року, прийняти нову ухвалу, якої у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Посилається на порушення судами норм ст. ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що судом безпідставно не застосовано положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розбудови інституційної спроможності Національного банку України", ч. 5 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національний банк України".

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року, прийняти нове рішення, яким у забезпеченні позову відмовити.

Посилається на порушення судами ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що даний спір, у межах якого винесено ухвалу про забезпечення позову, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах є публічно-правовими, а тому, на його думку, судами порушено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Представники ТОВ "Екосіпан" та ТОВ "Краун Альянс" у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційних скарг ТОВ "Екосіпан" та ТОВ "Краун Альянс" повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників відповідача, ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", Національного банку України та прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обгрунтовуючи клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Національному банку України вчиняти дії щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ТОВ "Екосіпан" послався на те, що внаслідок бездіяльності Фонду та неукладення останнім договору з позивачем, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Національному банку України вчиняти дії щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на час розгляду справи в господарському суді, місцевий господарський суд, висновки якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що в результаті неукладення договору між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Екосіпан" Національний банк України, у відповідності до вимог ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що унеможливить захист законних прав та інтересів позивача, оскільки після прийняття Національним банком України такого рішення здійснити продаж акцій неплатоспроможного банку стане неможливим, що, відповідно, унеможливить виконання судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Екосіпан".

Однак, суд касаційної інстанції вважає вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності таких заходів, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, заходи забезпечення позову повинні відповідати предмету спору та бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що передбачає оцінку співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Втім, задовольнивши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не врахували вказані принципи щодо співвідношення вжитого заходу із заявленими у справі позовними вимогами, а тому дійшли помилкових висновків про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Національному банку України вчиняти дії щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Разом з тим, суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання прокурора у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій ч. 5 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України щодо заборони забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії, оскільки вказана норма набрала чинності 10 липня 2015 року, тобто, після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, отже, у суду не було підстав для застосування ч. 5 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України як такої норми права, що її не існувало на момент прийняття оскарженого судового рішення.

Судом відхиляються доводи касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо необхідності розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства та неправомірності розгляду даного спору господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Водночас, за ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, які приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень, визначених частиною першою цієї статті, не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

При цьому, за п. 14 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання укладеним з 27 березня 2015 року договору купівлі-продажу акцій ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" між Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Екосіпан".

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання, і органами державної влади, і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

Отже, договір купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку є господарським договором, оскільки грунтується на юридичні рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, укладається між інвестором, визначеним у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та Фондом, який діє від імені учасника неплатоспроможного банку, а не від імені держави (територіальної громади), а тому такий договір не є адміністративним.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що спір у даній справі, з урахуванням змісту правовідносин сторін та підстав їх виникнення, є господарським, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є помилковими, а тому прийняті у справі ухвала та постанова місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-11 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року та ухвалу Господарського суду м. Києва від 1 квітня 2015 року.

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Головуючий Т. Козир

Судді О. Євсіков

О. Кролевець