ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/4977/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 14.05.2015 Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015у справі№ 910/4977/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України простягнення 521 004, 04 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюк Т.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Яковлєв О.І. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 521 004, 04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року у справі № 910/4977/15-г позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та їх забезпечення стабільного розвитку" від 06.09.2012 наказом від 07.12.2012 № 843 ПАТ "Київенерго" утворено комісію для списання заборгованості, якою було визначено обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню та підписано акти звіряння розрахунків за теплову енергію з підприємствами, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

На підставі підписаних актів заборгованість за теплову енергію підприємств ДК "Укроборонпром" сумою 521 004,04 грн. списана з бухгалтерського обліку ПАТ "Київенерго".

В подальшому, ПАТ "Київенерго" направлено лист до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 12.11.2013 року № 42/53Ф/8388, з проханням провести списання заборгованості ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами про постачання природного газу на суму 1 102 087, 24 грн., проте відповідач відмовив у підписанні акту звіряння з посиланням на те, що у наданому на погодження акті звіряння розрахунків списанню підлягає сума у розмірі 1 102 087, 24 грн., в той час як позивач списав підприємствам ДК "Укроборонпром" заборгованість у розмірі 521 004, 04 грн.

У зв'язку з тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджено списання заборгованості, ПАТ "Київенерго" було змушено сплатити відповідачу 1 784 062,67 грн. за спожитий природний газ у 2012 році. Це підтверджуються платіжними дорученнями від 22.11.2013 № 32753, № 32749, № 32745, № 32752, № 32748, № 32744, № 32751, № 32747, № 32743, № 32754, № 32750, № 32746.

Зазначена сума, за твердженням позивача, також включає списану заборгованість підприємств ДК "Укроборонпром" у розмірі 521 004,04 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Київенерго" вказувало на те, що відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" заборгованість позивача перед відповідачем на суму 521 004,04 грн. підлягала обов'язковому списанню, а отже підстав для її оплати не було, а тому просить стягнути її із відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані та збережені кошти.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо підписання акту списання суми заборгованості у розмірі 521 004, 04 грн., призвели до безпідставного перерахування позивачем відповідачу вказаної суми.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" дія цього Закону поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" станом на дату набрання чинності цим Законом.

відповідно до Закону України № 5213 учасниками процедури списання заборгованості є: ПАТ "Київенерго", ПАТ "НАК "Нафтогаз України", підприємства обороно-промислового комплексу (ОПК).

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" списання заборгованості (у тому числі пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Пунктом 3 частини 2 ст. 2 Закону України №5213 встановлено, що списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню.

Так, судами встановлено, що на виконання вимог Закону України № 5213 комісією ПАТ "Київенерго" було визначено обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню на підставі Закону та підписано акти звіряння розрахунків за теплову енергію з підприємствами, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром", а саме: з Державним підприємством "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління", з Державним підприємством "Київський автомобільний ремонтний завод", з Державним підприємством Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на загальну суму 521 004,04 грн.

На підставі підписаних актів заборгованість за теплову енергію вищезазначених підприємств ДК "Укроборонпром" сумою 521 004,04 грн. списана з бухгалтерського обліку ПАТ "Київенерго".

Таким чином, колегія суддів вважає, що у випадку списання заборгованості між ПАТ "Київенерго" та зазначеними державними підприємствами були дотримані всі вимоги закону.

Однак, ПАТ "Київенерго" направляючи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на погодження акт звіряння розрахунків вказав загальну суму, яка підлягає списанню у розмірі 1102087,24 грн., що не відповідає загальній сумі списаній ПАТ "Київенерго" трьом підприємствам на виконання вимог закону.

Отже, колегія суддів вважає, що у випадку списання заборгованості між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" позивачем не було дотримано процедури списання, визначеної законом, акт складено з порушенням вимог закону, оскільки вказана сума, яка підлягає списанню в акті направленому відповідачу вдвічі більше аніж була списана позивачем державним підприємствам.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про можливість застосування до даних правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки перерахування коштів ПАТ "Київенерго" на рахунки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відбулось на виконання умов укладених між сторонами договорів купівлі-продажу природного газу.

Так, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача коштів, одержаних в якості виконання боржником його зобов'язань за договорами купівлі - продажу природного газу, у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), оскільки перераховані кошти підлягали списанню відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з правою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 22.01.2013 у справі №3-69гс 12, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за природний газ за договорами і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли помилкових та необґрунтованих висновків, в зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на викладене та наведені приписи, судові акти у справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга задовольняється частково.

Частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають стягненню сплачені суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року у справі №910/4977/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 5210,04 грн. та за розгляд касаційної скарги у розмірі 12504,10 грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк